Господь забрав його на Рождество

 

Відійшов у засвіти один із перших проукраїнських священників на Чернігівщині отець Марк Лугановський. У молодості був активістом Спілки національної української молоді і мав підпільне прізвисько «Петлюра».

З отцем Марком пов'язано багато душевних історій, бо ж сам він був вельми неординарною особистістю. До прикладу, коли наприкінці 80-х Марка «застукали» на гарячому біля пам'ятника Леніну з фарбою та пензликом, то він написав пояснення, що маскував вождя від літаків НАТО. За таке грамоту треба давати, а йому впаяли адмінку.

Коли ж Марк став монахом, то тривалий час жив відлюдником на руїнах Максаківського монастиря. Тамтешній народ вважав його диваком: щоранку молився, з людьми майже не спілкувався, а коли через кілька років на руїнах почали з'являтись люди в камуфляжі з нашивками ВО «Тризуб» імені Степана Бандери, то навіть стали дещо побоюватись. Хлопці проводили там вишколи і заодно допомагали Марку власними силами відроджувати монастир. Ясне діло, що навіть при великому бажанні монастир без грошей відбудувати важко. Отож зібрався Марк та й викупив на в'їзді в містечко Мена стареньку хату, пофарбував її у синьо-жовтий колір, поставив хреста і став служити. Власне, та скромна хата до останніх днів слугувала Марку водночас і за житло, і за церкву – дім Господа і дім його служителя...

Пригадую, колись ми з ним посперечались про Симона Петлюру. Діло було взимку, і Марк спересердя сказав, що я пошкодую про сказане. Наступного дня я вже лежав у лікарні з запаленням нирок і не сумнівався, що це розплата за дискусію з монахом. Після одужання ми одне одного перепросили, та відтоді про Петлюру з Марком більше не сперечався. У народі на таких кажуть: «щось знає». Він дійсно багато знав того, що не всі здатні осягнути.

У Марка Лугановського була купа можливостей покинути нашу країну, жити в достатку і без життєвих труднощів, але він обрав шлях служіння Господу та Україні. Жив скромно, як і належить монаху. Впевнений, що недарма Господь забрав його саме на Різдво. Спочивайте з миром, отче! Ви назавжди залишитесь в пам'яті людей як приклад справжнього духівника і невтомного борця.

«Чернігівщина» №52 (870) від 30 грудня 2021, Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.