• Брухт ДальнобойСервис


В подорож на один день

Літо - час відпусток, відпочинку і насолоди теплим сонечком. Подорожі - це прекрасна можливість заразитися енергією, вдихнути повітря на повні груди і гарно провести час. їхати в далекі подорожі на декілька днів не завжди є змога. А ось за один день побувати в цікавих місцях - можливо. Таку чудову нагоду використовує жителька Сосниці Ірина Валентинівна Гордієнко, яка працює в Ощадбанку. А почалося все з того, як на своє професійне свято вони зробили собі подарунок, замість святкувати за столом з келихом шампанського, поїхали в подорож.



Мабуть, нема такої людини, яка б не любила подорожі. Вибратися і гайнути - мрія багатьох. Не завжди є час для далеких і довгих поїздок. Та і кошти відіграють не малу роль. Та останнім часом в жителів Сосниччини є можливість за один день побувати в цікавих місцях і повернутись додому з гарним настроєм і повними енергії.

Ірина Валентинівна разом з друзями, колегами по роботі вже декілька разів їздила в одноденні подорожі - подобається дуже. За один день бувають в різних куточках Чернігівщини.

- Якби сама, то, може б, і не вибралася, - каже жінка.


Минулого року своє професійне свято вирішили відзначити по-іншому. Керуюча відділенням банку Олена Анатоліївна сказала: «Досить сидіти, їдемо у подорож». І замість посиденьок за столом поїхали у Межигір’я. Таких однодумців зібралось 18 чоловік. В автобус - і на Київ. Межигір’я вразило своїм розмахом. У простої людини від побаченого думки такі: нащо стільки всього одному? Назад їхали з піснями, емоції на висоті, настрій супер. В цьому році 20 травня своє професійне свято знову вирішили провести мандруючи. Першою цікавинкою був старовинний Купчицький млин. Далі село Оболоння, де стоїть церква Різдва Богородиці, яку побудували у 1801 році. Заїхали до Вишеньок, до Успенської церкви. В селі є ще одна історична споруда - це справжній палац, який зберігся до цього часу. Побували і в Коропі, де знаходиться єдина на Лівобережжі церква-фортеця, біля стін якої так і витають таємниці. Наступний на маршруті був Кролевець. Музей - гордість кожного міста - відвідали. При цьому цікаву розповідь гіда, для якого історія є близькою, слухали з захопленням. Коли пірнаєш з головою в улюблену справу, то всі свої знання викладаєш сповна для оточуючих. І звісно, як не побувати біля славетної відомої яблуні-ко-лонії, яка є унікальним об’єктом природного заповідного фонду України. Адже така одна у світі. Її вік орієнтовано понад 200 років. Яблуня-колонія - це яблуневий кущ, який розташований за огорожею на площі близько 1000 кв. метрів. Лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі стовбурів. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура, а відростки, які є зараз, це її діти, онуки, а може, й правнуки. Початок життя загубився у сивій давнині. Неперевершеною, ніде більш не знаною особливістю є її здатність до самостійного укорінення гілками. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його віти стрімко нахиляються до землі і теж проростають. Набравши сили, це вже не віти, а деревце, яке підіймається догори. Рясно квітне навесні і осінню дає червоно-білі приємні на смак яблука. Завдяки таким особливостям ця яблуня увійшла до історії садівництва. І.В.Мічурін згадує про цю диво-яблуню в 4 томі своїх творів, що вийшов у 1948 році. Він написав листа до місцевих органів і попросив вислати йому 5 відростків цього дивовижного дерева.

Вже від тих далеких мічурінських часів промайнуло більше семи десятиліть - як вельми поважний для яблуні вік. За свідоцтвом, що залишив місцевий житель М.Дубинка, у 1970 році на землі лежало 9 стовбурів яблуні, діаметром 30-40 сантиметрів. Сьогодні кількість майже подвоїлась. Яблуня розрослася у ширину. Підрахувавши кількість стовбурів у яблуневому кущі, приходиш до висновку, що це вже п’яте, а може, і шосте її покоління. Про сиві часи, пов’язані з віком яблуні, свідчить і надмогильна плита, що покоїться в тіні її гілок, на якій вказана дата -1848 рік.

Додому повернулись задоволені від подорожі. Та невдовзі знову майнули в одноденну поїздку іншими історичними цікавими куточками Чернігівщини. Це були Сокиринці, Тростянець, Качанівка. Природа неймовірна, аж дух захоплює. Парки Чернігівщини дійсно красиві. А ще в них глибока історія, що придає їм особливого шарму. Качанівка - це місце, де творили і надихалися Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Михайло Глінка, Микола Маркевич, Михайло Врубель. Садиба, яка з’явилася у 1770 роках. Палац будували розкішним. Сад біля історичної пам’ятки не менш красивий - все з розмахом. Душа літає від побаченого. Це розкіш, історія, велич і ти йдеш тими ж сходами, де ступали великі генії епохи.

Додому знову повернулись щасливі, трохи стомлені, але через емоції ця втома майже непомітна. Літо триває. Ще планують відвідати багато цікавих місць. Дякують Віталію Супруну за те, що збирає біля себе людей і організовує такі цікаві поїздки. Один день , та залишиться він у вашому серці на все життя. Подорожуйте. Це цікаво!

Джерело: газета «Вісті Сосниччини» №27 (10104) від 3 липня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: подорож, Сосниччина

Добавить в:
 
 


Центр Комплект