Біля Олександрівки знайшли труп чоловіка

Алла Яровець

Віктора Яловця, 1972 року народження, з селища Олишівка Чернігівського району, знайшли мертвим у Чернігові неподалік автобусної зупинки поблизу Олександрівки. Відомо, що 3 жовтня 2009 року його до Чернігова забрали працівники "швидкої допомоги" разом із співробітниками міліції. Того дня Віктор Яловець, перебуваючи напідпитку, побив свою співмешканку Наталію Широку і накинувся на іншу жінку, в якої Наталія шукала прихистку. Обидві жінки травмовані, причому Валентина Ситенок, яка намагалася розборонити пару, отримала удар обухом сокири по голові.
Валентина Ситенок працює в Олишівській селищній раді, на сьогоднішній день на лікарняному. Розповіла, що коли все це трапилося, вона в сусідському будинку готувала їжу немічному чоловіку, оскільки виконує функції соціального працівника. Раптом на подвір'я забігла Наталія, яка кричала, що у Віктора гарячка й він хоче її зарубати. Валентина Іванівна говорить, що намагалася заспокоїти чоловіка, але той вдарив її і втік. Наздогнали його чоловік та син Валентини Ситенок, котрі неподалік на городі збирали буряки. До приїзду "швидкої" та міліції Віктор Яловець залишався під наглядом родичів потерпілої. Медичну допомогу жінці надавали в Олишівській лікарні.
Подальша доля кривдника їй невідома. Останнє, що вона зробила - подзвонила матері Віктора.
Алла Яловець побачити сина не встигла, стверджує, що після дзвінка одразу вирушила до місця пригоди.

Мати

-  Алло Сергіївно, розкажіть, будь ласка, що Ви побачили, коли прибули на місце інциденту?
-  На вулиці стояла Наталія зі своєю мамою. Вона пояснила, що "швидка" разом з сином та міліцією вже поїхали. Сказали, що документів Віктора в хаті не знайшли, просто записали дані з його слів. Дивно, адже документи завжди лежали в хаті на видному місці. В будинку Валентини, куди зайшли, її чоловік витирав з підлоги кров. Валентина лежала на дивані. Питаю: «Як ти?». Вона розповіла, як Вітя вдарив її та побіг в бік пилорами. Каже, що гукнула своїх чоловіка та сина, які спіймали його там і «дали добре, з нього вистачить». Я далі не розпитувала. На цьому все й скінчилось.

- А що було далі?
- Наступного дня я відрядила невістку в Чернігів. Кажу, швидше за все сина забрали до психлікарні в Халявин. Вона мені телефонує звідти й каже, що Віті там немає. Я телефоную до районного відділу міліції, а там співробітник, котрий взяв слухавку, мені каже: «Це той чоловік, що сусіда вдарив? Так шукайте його у відділенні "швидкої допомоги". Дав номер. Телефоную туди - відповідають, що Віктора залишили в міліції. Передзвонюю у відділ і, вже "з наїздом", питаю, де діли сина. Міліціонер попросив зачекати і через три хвилини відповів, що Віктор дав їм розписку, після чого вони його відпустили. Кажу: «Як відпустили?». Він же голий поїхав - в одній камуфляжній майці і без документів. Питаю, де ж він може бути. Знаю, що його побили в Олишівці, то, може, йому погано стало? Може сидить десь під кущем? Міліціонер відповів: «Я вам співчуваю, але нічим допомогти не можу». Після чого поклав слухавку. На цьому все скінчилося. Наступного дня дочка поїхала в міліцію. Проте їй там нічим не допомогли. У розшук, сказали, подавати можна тільки через три дні. В п'ятницю вирішила звернутися до бабки-ворожки. Та по фотографії визначила, що Вітя десь лежить дуже холодний. Негайно, говорить, їдьте в міліцію. Пішли знову туди, а там без розмов направили в чернігівську міську міліцію, на Шевченка, 13. Звідти послали в морг на впізнання тіла.

- Це був Ваш син?
- Так… Його дуже сильно було побито. Голова розбита і все тіло було у синцях. Руки на зап'ястках набряклі. Причиною смерті були численні гематоми в голові, набряк мозку та забій м'яких частин голови. У документі про смерть йдеться, що били тупим предметом.

-  Як Віктор міг опинитися в районі Олександрівки? Може, там живуть друзі чи знайомі?
-  Нікого в нього там не було. Вітя туди сам дійти не міг.

-  Як Ви думаєте, чиїх рук це справа?
-  Не хочеться наговорювати на людей, але Вітю в Олишивці сильно побили. Мені здається, що саме через це його не прийняли в Халявині. Чому його не залишили в районній лікарні - для мене теж питання. Міліція, на мою думку, не повинна була його відпускати в будь-якому разі. Мій син був без грошей та документів. Як можна без документів встановити особу? Хіба міліція цього не знає? Законом відводиться три доби для встановлення особи.

Міліція

Начальник Чернігівського РВ УМВС Сергій Бондар підтвердив факт виїзду до Олишівки своїх співробітників. За його словами, працівники «швидкої» перед виїздом на виклик повідомили міліцію про інцидент. Як стало зрозуміло, родичі потерпілої Валентини пояснили, що в нападника всі ознаки психічного розладу. В такому разі, говорить Сергій Бондар, міліція супроводжує пацієнта для безпеки лікарів. Відсутність документів у чоловіка начальник районної міліції пояснив тим, що його співробітники Віктора Яловця не забирали. Його забрала «швидка». Співробітник патрульної служби Олександр Сетун, який виїжджав на місце, розповів, що близько опівдня він разом із іншим міліціонером Сергієм Праутою на кареті «швидкої» виїхали в Олишівку. В будинку, де все трапилося, сидів Віктор Яловець. Обличчя в нього було побите, з носа текла кров. За словами міліціонера, лікарка їм повідомила, що поїдемо в Халявин. Яловець погодився. Він поводив себе спокійно. В психоневрологічній лікарні чоловіка не прийняли, а натомість відправили в травмпункт. Після огляду в обласній лікарні вони знову повернулися в Халявин, де Віктору Яловцю відмовили в госпіталізації, оскільки підстав на те не виявили. Міліціонер зазначив, що після цього лікарі передали чоловіка їм. Мовляв, він скоїв напад на людину. У райвідділі подальша доля олишівця Олександру Сетуну невідома, оскільки далі пояснення в нього брав Сергій Праута.

Начальник райвідділу Сергій Бондар повідомив, що Праута працює в паспортному відділі. Поїхав на виклик, бо на той час людей не вистачало. Пояснення з приводу інциденту чоловік написав одразу, після чого Сергій Праута доповів начальнику, що Віктора Яловця відпустили.
Сергій Бондар зробив припущення, що на вулиці у чоловіка міг знову статися напад і він міг напасти на перехожих. Ті ж могли його забити до смерті.
За дивним збігом обставин, у цій справі знову фігурує Чернігівський РВ УМВС. Нагадаємо, що начальник Чернігівської районної міліції в цьому місяці вже давав коментарі з приводу незаконних дій своїх підлеглих, які в лісі катували людину.

Лікарі

Найбільш утаємниченою установою виявилась лікарня. Отримати хоча б якусь інформацію у медиків виявилось неможливим. Дізнавшись, про який випадок йдеться, лікарі відмовлялися говорити, посилаючись на норму закону про нерозголошення інформації про стан здоров'я людини. У психоневрологічній лікарні пояснили, що навіть родичам надавати інформацію про перебування або не перебування людини в закладі вони не мають права. Цікавий, виявляється, у нас закон.
Адміністрація Чернігівської ЦРЛ також вважає, що журналісти не мають права знати про стан здоров'я людини, якої, до речі, вже немає серед живих. Може й так.
Але, вважаємо, ми вправі поставити запитання до медиків: чому людину, яка отримала травми голови, без ретельного обстеження медичними апаратами (зокрема, томографа) відпустили з лікарні? Сподіваємося, що подібні запитання їм поставлять також і представники інших правоохоронних структур, які проводять слідство. Адже якби людину тоді госпіталізували, напевно, її труп не знайшли б на вулиці.
У цій справі багато нез'ясованого. Наприклад, немає чіткої відповіді, чому міліція бере розписку та відпускає потім людину без документів. Хочеться вірити, що слідчі з прокуратури розплутають цей клубок.

Ігор Левенок, тижневик «Деснянська правда» №15 (27954)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: