• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » 16-річний Діма Домашенко пролежав у снігу п'ять годин. Ноги були аж чорні. Рятувальники були стомлені та злі


реклама

16-річний Діма Домашенко пролежав у снігу п'ять годин. Ноги були аж чорні. Рятувальники були стомлені та злі

Бахмацькі поліцейські Максим Пономаренко та Дмитро Харченко врятували від смерті 16-річного Дмитра Домашенка, одинадцятикласника з села Піски, що на Бахмаччині.



— Виклик, що юнак пішов з дому і не повернувся, надійшов близько третьої години ночі 20 лютого. Бабуся розповіла, що онук вийшов біля опівночі. Коли ми приїхали у село, з’ясувалося, що за кілька днів до цього, хлопець вже сходив з дому, і тоді теж приїздив екіпаж на виклик. Тільки юнак сам повернувся.

На дворі ніч, 19 градусів морозу. Але ми з напарником, провалюючись у глибокий сніг, побрели по слідах. Вони вели за городи, в поле, у бік села Стрільники, — поринає у спогади патрульний 30-річний Максим Пономаренко. — Йшли, підсвічували собі мобілками, що ті аж розрядилися.

Ми пройшли близько п’яти кілометрів. Коли натрапили на хлопця, він лежав ледь живий. Був у куртці з капюшоном, без рукавичок. Ботинки на босу ногу. У нього не було сил ні говорити, ні рухатися. Тільки промовив, що лежить тут десь п’ять годин.

Ми зрозуміли, якщо його нести, тільки втратимо час. Йому треба йти, щоб кров розігрівалася. Підхопили. Опираючись на нас, він брів по снігу. Мовчав. Коли вийшли до села, вже світало. Посадили його в наш службовий автомобіль і повезли додому. Там вже на вулиці його чекала «швидка допомога». Медики відразу констатували переохолодження. І сказали, що у них в машині холодно. Тоді я запропонував відвезти юнака до лікарні. Однак же їдемо на Бахмач.

Коли стали знімати з нього взуття, ноги були аж чорні. Холоші штанів внизу, які намокли у снігу і замерзли, хлястики ботинків до крові роздряпали йому щиколотки. Сусіди, які там зібралися, коли таке побачили, накинулися на бабусю.

Доставили його у лікарню. Там сказали: «Ще трішки, і могло бути гірше».

— Максиме, відчували радість, що врятували людину?

— Я був дуже стомлений і злий. І вже ні про що не хотілося думати.

* * *


Чому серед ночі, у мороз Дмитро вирішив піти з дому? У селі кажуть, що непрості у нього стосунки з бабусею Ганною Скрипак. Діма не ангел, однак селяни його жаліють. Батьки давно розлучені. Тато в Ніжині. У матері інша родина, є дитина від другого чоловіка. Батьки не позбавлені батьківських прав. Проте, змалечку вихованням хлопця займається бабуся. Соціальні служби їх часто навідують.

— Хлопець начитаний, знає свої права, але обділений любов’ю, — констатує Світлана Левченко, староста Пісок. — Бабуся вже не раз скаржилася і дільничному, і нам. Зверталася до соцслужб: «Заберіть його від мене. Він нічого не хоче робити, тільки лежить. Чашки, тарілки за собою не помиє. Не миється, не підстригається, одяг не пере». Приносила нам брудні штани і шкарпетки. Сказала, що труси спалила. Що хлопець сидить в інтернеті, встряв у якусь секту, понакривав ікони і молиться якомусь там богу. Що в грудні у капцях ходив селом. Що в морози спав у веранді.

— Чому ж до матері не піде?

— Ми розмовляли з ним. Не хоче. Там вітчим. Матері пропонували відвезти його у реабілітаційний центр. Відмовилася. Аргументувала: «Я боюся, аби йому гірше не наробити». З ним працювали психологи. Спілкувалися зі соцслужби. Я переживаю, щоб після пережитого у нього вціліли ноги.

Дмитра з Бахмача перевезли до дитячої обласної лікарні.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1815), 25 лютого 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Бахмач, Дмитро Домашенко, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в: