Чернігівським родинам допомагатимуть по-польськи

Будинок для 12 дітей. Матеріали для нього збирали будівельні компанії

У самому центрі Варшави на цілий тиждень зібралися чернігівські соціальні працівники, щоб поговорити про свої проблеми і перспективи, повчитися у польських колег європейським стандартам допомоги родині й вирішити, як же їх можна втілювати у нас. Тісній співпраці за кордоном вчилися представники місцевого самоврядування, державних служб та громадських організацій.

Замість дитбудинків — квартири

На жаль, доводиться визнати, що деякі польські реалії для нас поки що залишаються недосяжними. Приміром, у сусідів дитячі будинки на 100—200 сиріт залишилися в минулому. Замість них з’явилися звичайнісінькі квартири у простих житлових районах на 10—14 дітей, де вони за допомогою вихователів вчаться жити самостійним життям: робити покупки, готувати, прибирати в кімнатах, спілкуватися із сусідами. І хоча здається, що нереальні кошти треба витратити вже на те, щоб подібні квартири обладнати, але, фактично, це не така вже й проблема. Скажімо, один із закладів просто продав свій величезний дитбудинок, де хоча б через розміри неможливо було створити затишну атмосферу. І на ці кошти придбав і обладнав цілих п’ять окремих квартир.
Ще один вихід — будувати з нуля. Профінансувати таке будівництво повністю не погодиться, мабуть, ніхто, зважаючи на економічну ситуацію. А от від кожного (тобто будівельних компаній) зібрати по крихітній частинці: вікно, цеглу, фарбу — цілком реально, було б бажання.
Поляки кажуть, не настільки важко знайти фінансування, наскільки переконати людей (у першу чергу самих же працівників подібних закладів), що це — необхідно.
Нереально поки що виглядає і можливість створення окремого сімейного суду, що розглядає виключно справи, що стосуються родини. Так, приміром, справи опіки не чекають своєї черги в адміністративному суді, а отже не розтягуються на місяці.

Головне — врятувати родину

Але є й такі прості речі з європейської практики, котрі вже хоч завтра можна втілювати в життя навіть у сучасних умовах. Найважливіше — підхід. Уся система в Польщі спрямована на те, щоб повернути до нормального життя в суспільстві біологічні родини дітей. Звичайно, якщо дитину забирають до установи, то в родині є якісь проблеми — алкоголізм, насилля, безробіття. Так от соціальні служби працюють на те, щоб ці проблеми вирішити і повернути дитину назад у сім’ю, навчити батьків нормально виконувати свої обов’язки.
Адже діти самі цього навчили: які б не були батьки, вони для малечі найкращі у світі. З родиною підписують своєрідний договір — умови, за яких дитина зможе знову повернутися додому. Починають з простого. Приміром, мама раз на тиждень має приїжджати до дитбудинку, щоб зібрати й одягнути сина до школи. Так горе—батьки вчаться відповідальності.
— У нас же поки що система спрямована на те, щоб огородити дитину від такої «поганої» родини. Коли дитина вилучається, робота з сім’єю, як правило, вже не ведеться. Переважно через те, що просто не вистачає працівників. Але ми побачили, як важливо працювати в цьому напрямку, і будемо до цього прагнути, — пояснює Оксана Сердюк, директор міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Все вдасться тільки разом

У нас, як і в Польщі, є дуже багато служб, котрі працюють, щоб допомогти родинам подолати кризові ситуації. Різниця тільки в тому, що наші поки не навчилися співпрацювати. Закордонний досвід довів — разом було б значно ефективніше.
— У нас з’явилася ідея створення таких собі мультидисциплінарних команд: працівник центру соціальних служб, відділу у справах сім’ї та молоді і дитбудинку, куди мають помістити дитину. Разом вони зможуть ефективніше працювати із родинами і вирішувати їх проблеми. Цікаво було також дізнатися, що в Польщі дуже велика роль відводиться громадським організаціям. Вони навіть виконують частину функцій державних органів, а працюють на гранти. Тобто так економиться і час соціальних працівників, і державні кошти. У нас сектор громадських організацій поки що працює слабо. Тепер бачимо, треба їм допомагати і підштовхувати, — каже В’ячеслав Голуб, начальник відділу у справах сім’ї, дітей та молоді міської ради.
Громадські організації Чернігова теж не сиділи в Польщі склавши руки, а активно записували програми для майбутніх проектів.

— Я для себе відмітила кілька таких курсів, що без великих витрат можна вже впроваджувати. Наприклад, впевнена, скоро в Чернігові з’явиться «Школа для батьків» на вихідні. Вчитимемося розмовляти із власними дітьми, змістовно проводити із ними час, вирішувати сімейні проблеми. Ще одна ідея — «Самодопомога родин». Створимо такі групи, де родини зможуть обмінюватися не тільки власним досвідом, але і якимись речами, — пояснює Реґіна Гусак, голова молодіжної громадської організації «Жменя».
Певні плани і рекомендації самим собі для подальшої роботи соціальні працівники Чернігова намітили вже у Варшаві. Кожен привіз для себе цілий віз ідей, котрі можна втілювати в життя. Ну а закріпити здобутки зможуть вже в рідному місті. У грудні до нас на заключний семінар приїдуть польські колеги.
Такий цінний досвід подарували чернігівцям Чернігівський центр гуманістичних технологій «Ахалар», Гельсінський фонд з прав людини (Польща) за фінансування Міністерства закордонних справ Польщі. 

Сніданок, як у звичайній родині

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №41 (969)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: