Чернігівські хірурги пришили роздавлену «Сканією» руку

Микола Лошак

42-річний Микола Лошак із села Величківка Менського району міг втратити руку. Чоловіка придавило причепом фури. Шоферує Микола вже 24 роки.

Поліз під причеп на Спаса

Зараз Микола Володимирович лежить у відділенні судинної хірургії Чернігівської лікарні №2.
— Це сталося 19 серпня, на Спаса, — розповідає. — Я віз груз із Клайпеди (Литва) на Запоріжжя. Вже три роки працюю водієм у приватному підприємстві «Грицик Ю.Ю.» у Чернігові. Займаємось перевезеннями по Україні і за кордон. Я вожу «Сканію» з напівпричепом (це велика вантажівка, в народі — фура. — Авт.). у мене рефрижератор. 19-го фура була під зав'язку забита рибою. Шлях пролягав через Чернігів, і я вирішив заїхати до себе на роботу, в гараж. 

Зранку заліз під причеп. Якраз щітки мазав, перевіряв кріплення. І раптом — стук, удар! Виявляється, болти, на яких кріпилась одна з пневморесор, обірвались. Металевий стакан ресори зіслизнув і всією вагою завантаженого причепа вдарив мене в руку.
Усе сталося за дві секунди. Я не встиг злякатися. Швидко вискочив з-під причепа, притулив руку до себе. Йшла кров, але що там під рукавом спецівки, не бачив. Хлопці викликали «швидку». Руку трохи перетягнули, привезли в лікарню. Яка там рана, побачив уже тільки тут, після операції, на перев'язці.

Чого так сталося, не знаю. Машина була ходова, все з нею в порядку. Через годину після того вже в рейс поїхала. Я на іномарках 13 років працюю, біда сталася вперше. От і скажіть, що неправда, ніби на релігійне свято працювати не можна! Лежу ось, лікуюсь. Рідні приїжджають. Дружина Світлана, діти: 14-річний Сашко, 16-річна Вікторія, приходить 18-річна Галя, яка в Чернігові вчиться. З роботи часто їздять. Питає мене Юрій Юхимович, директор: «А що, якби ти серед дороги так попав?» А що, помер би, напевно...

Руку треба було ампутувати

—  Хворого доставили до нас у лікарню об 11.17 із складною травмою правої руки, — згадує завідувач відділення    серцево-судинної  хірургії  другої міської лікарні Володимир Герасимов. — Травма з розряду надзвичайно тяжких.
Миколу Лошака зразу ж відвезли до операційної. Разом з м'язами, сухожиллям, нервами були пошкоджені артерії передпліччя і кістка (неповний перелом). Спочатку над ним працювала бригада травматологів. Згодом приєдналися серцево-судинні хірурги: Володимир Володимирович Герасимов та Володимир Григорович Герасимов. Син і батько. Вони провели кілька надскладних мікрохірургічних операцій. І пришили Миколі руку. «Поремонтували» артерії, судини, м'язи.

— Хворому роблять щоденні перев'язки, обробку рани. Коли вона стане яскраво-червоного кольору, без домішок чорних та бурих ділянок, значить, почала заживати. Зараз м'язи відновлюються, утворюються нові тканини, «м'ясо наростає». Рана може затягнутися і сама, але на це піде дуже багато часу. Наше завдання полягає в тому, щоб якомога прискорити загоєння. Скоріше за все, знадобиться пересадка шкіри. Для цього береться ділянка власної шкіри пацієнта, перфорується (розтягується, однією частиною такої шкіри накривають дві— три одиниці площі рани), — говорить Володимир Григорович.
— Обидва способи дорогі...
— У Миколи щодня бувають його співробітники допомагають фінансами. Його роботодавці постійно консультуються, запитують, що потрібно, чи вистачає коштів. Щоденно на його лікування йде від 800 до 1000 гривень.

— Скільки ж тоді коштує сама операція?
— Я мав на увазі витрати на медикаменти для хворого. Сама ж операція (реплантація кінцівки), за нашими законами, безкоштовна. В Європі така  коштує  25-30 тисяч євро.
Загалом операція, вважаю, пройшла успішно. Нам вдалося зберегти руку людині, уникнути ампутації. Думаю, згодом чоловік зможе повернутися до роботи водієм. Можливо, рухливість руки буде трохи обмежена, чутливість також наростатиме поступово. Все буде залежати від того, наскільки він працюватиме над собою.

Хірурги син і батько Герасимови

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №39 (1219)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: