Поховали Валерія Давиденка

У вівторок, 26 травня, у Носівці попрощались з Валерієм Давиденком, нардепом від 208 мажоритарного округу (це Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський, Талалаївський райони, частина Ічнянського району), аграрієм, колишнім заступником міністра аграрної політики і продовольства. Йому було 47 років.

Уже близько десятої біля двору, де живе мама покійного, Валентина Давиденко, більше десятка машин. На стільчику під хвірткою — медичні маски та дезінфектор. Від хвіртки і майже до порогу оберемки живих квітів: яскраво-червоні та темні троянди, гвоздики. У веранді Валентина Миколаївна приймає співчуття від близьких, знайомих.



В останню путь нардепа Валерія Давиденка проводжають у Носівці. У центрі на передньому плані мати покійного Валентина Давиденко, праворуч – донька. Позаду: тесть Олексій Нестеренко та дружина Людмила

Вбили, довели чи сам?

Про смерть Валерія Давиденка стало відомо у суботу, 23 травня. Близько 18.30 в його київському офісі загиблого знайшла прибиральниця.

Як пише «Страна.юа», «С ее (прибиральниці. — Авт.) слов, труп был в неестественной позе полусидя на кафельном полу, вокруг брызги крови. Рядом валялся пистолет. Уборщица сразу же вызвала полицию. Узнав, кто потерпевший, на место происшествия съехалось не только руководство Шевченковского управления полиции, но и начальство из столичного полицейского Главка со своими спецами, передвижной криминалистической лабораторией, экспертами-криминалистами, судмедэкспертами и кинологами».

На фото, що розмістили в інтернеті, Валерій Давиденко у вбиральні, сидить на офісному стільці. Біля нього — пістолет. На підлозі кров. Прострелена скроня.

Наразі правоохоронці розглядають три версії: вбивство, самогубство і доведення до самогубства.

Про самогубство говорить те, що при первинному огляді обстановка кабінету не була порушена. На камерах сторонніх осіб не помітили.

«Ближе к вечеру к нему на встречу приехал, по данным источников «Страны» в полиции, его давний соратник и компаньон нардеп-мажоритарщик из той же депутатской группы «Довіра» Борис Приходько. Офис, однако, оказался закрытым, а Давиденко на звонки не отвечал.

Приходько заподозрил неладное и попросил вызвать уборщицу, у которой был ключ от офиса. Та приехала и обнаружила труп.

Криминалисты взяли смывы с ладоней Давиденко, чтобы в ходе последующих экспертиз установить, есть ли на них продукты выстрела. Это даст понять, стрелял он из оружия сам или пистолет подброшен», — пише «Страна.юа».

Серед мотивів вбивства розглядають причини, пов’язані з минулими парламентськими виборами. А ще, кажуть, про півтора мільйони доларів, які дав у борг Давиденко.

Перший день прощання був у понеділок 25 травня, у траурній залі лікарні «Феофанія» у Києві.


Труну з Валерієм Давиденком виносять з двору

...А до двору у Носівці продовжують з’їжджатися машини. Одними з перших приїхали Андрій Прокопенко, голова обласної державної адміністрації, та Ігор Вдовенко, голова обласної ради. Біля двору їх зустрів Володимир Ігнатченко, голова Носівської громади, двоюрідний брат Давиденка.

Делегації з Менщини, Бахмаччини, Ніжинщини, Талалаївки, Плиськівської громади, Батурина, Новогород-Сіверщини тощо.


Делегація з Мени на прощанні у Носівці. Крайній праворуч — колишній губернатор Олександр Мисник, біля нього — колишній голова Менської райдержадміністрації Валерій Щукін

— Він був не просто другом, а наставником, — сумує за покійним Олександр Мисник, колишній губернатор. — Це дуже велика втрата не тільки для Чернігівщини, а для всієї України. Скільки всього зробив. А скільки ще міг зробити.

Востаннє спілкувались з ним у четвер. Особисто. У Києві. Обговорювали плани на майбутнє.

— Говорили про вибори?

— І не тільки. Обговорювали плани щодо інвестицій в економіку.


А у суботу зателефонували друзі і повідомили про трагедію. Сильна, вольова людина. У самогубство я не вірю.

Попрощатися приїхали депутати обласної ради: Сергій Пащенко, Ірина Грозенко. Народний депутат від «Слуги народу» Павло Халимон. Однопартійці з Чернігова. Багато київських машин.

— Це потужна сильна людина і як аграрій, і як політичний, і як громадський діяч, — розповідає Ірина Грозенко. Версію про самогубство теж відкидає. — Він з нуля розбудував партію «Наш край». Вмів домовлятися з іншими політичними силами. Його буде дуже не вистачати спільноті Чернігівщини.

В останнє спілкувались з ним у четвер, 21 квітня. Бо наступного дня, у п’ятницю, проходила сесія обласної ради. Ми обговорювали всі питання порядку денного.

Були намічені плани про те, що з понеділка починаємо працювати з районними осередками, готуватися до місцевих виборів.

Він був одним з впливових політиків на Чернігівщині.

О пів на одинадцяту приїздять священики. Відспівувати Валерія Давиденка. Серед них отець Климент (Олег Вечеря), митрополит Ніжинський та Прилуцький.

Хвилин за сорок з двору починають виносити квіти, дерев’яний хрест, перев’язаний рушником, фото покійного. Люди з вінками шикуються по двоє.

Увесь цей час біля двору чекає катафалк «Мерседес» з київськими номерами.


Київський катафалк

Велику дерев’яну труну з хати виносять аж восьмеро чоловіків. Кришка закрита. В ногах — квіти лілії.

За труною йде мати Валентина Миколаївна. Поруч — онука. За ними — дружина покійного Людмила. Її підтримує батько Олексій Нестеренко, колишній редактор газети «Носівські вісті». Біля рідних покійного постійно Борис Приходько, народний депутат, партнер і товариш Давиденка.

Труну ставлять у катафалк. І вся процесія пішки рушає до кладовища. Люди йдуть під парасольками. А позаду у колону вишиковуються машини. Це кількадесят авто, що розтяглись майже від самого двору Давиденків і чи не до повороту до цвинтаря.

Дорогою процесію зустрічають носівчани, які прийшли провести земляка в останню путь.

Про покійного відгукуються добре. Кажуть, відомих та успішних земляків немало. Та не кожен так допомагав Носівці, як Давиденко. Сусіди дякують за дорогу по вулиці, яку зробили не без допомоги нардепа.


Ольга Ширяєва

— Він був однокласником моєї дочки і другом сина. Багато допомагав Носівці і друзям. Ніколи нікому не відмовляв, — згадує сусідка Ольга Ширяєва. Вона з двома паличками стояла край дороги та втирала сльози. Каже, спеціально попросила привезти попрощатися. — Півтора роки тому перед новим роком довелося поховати онука. Валерій Миколайович теж приїхав. Відізвався на наше горе. Раненько був вже тут. Поспівчував і допоміг.

І мати його Валентина Миколаївна на похорон приходила. Я тоді від горя людей не бачила і не чула. Але пам'ятаю, як вона мене за руку взяла, підтримала.

Багато лікарні допомагав. Останнім часом у зв'язку з коронавірусом.

Не знаю, як він там у верхах, в політиці, а для Носівки це велике горе. Для нас він завжди хорошим був.

Поховали Валерія Давиденка біля батька. Під час прощання труну відкрили. Люди стояли і біля могили, і по всьому кладовищу, і поза ним.

Поминали покійного у місцевому кафе «Добриня».

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №22 (1776), 28 травня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: похорон, Носівка, нардеп, Валерій Давиденко, «Вісник Ч», Марина Забіян

Добавить в:


ЦентрКомплект