Невідомий Чернігів: Який він, будинок лікарня Петра Червякова

Старі чернігівські вулиці – сторінки історії міста. Такі затишні і метушливі одночасно. З якоюсь особливою атмосферою, зі своїми запахами і звуками, вони ще можуть багато чого повідати, якщо уважно придивитися до будинків минулих століть.

А чи задумувалися ви, що старих цегляних житлових будинків у нашому красивому місті залишилося дуже мало? Адже губернський хутір кінця ХІХ – початку ХХ століття ряснів вишуканою дерев’яною забудовою. А звести цегляне помешкання на той час могли собі дозволити лише дуже заможні чернігівці.



І ось одна будівля із зовсім небагатого скарбу, що лишили нам війни, на вулиці Коцюбинського. Історична назва «Сіверянська». Вона причаїлася серед зелених насаджень у мальовничому куточку в самісінькому центрі міста. І сьогодні дуже вирізняється своїм зовнішнім виглядом серед сучасної архітектурної метушні.

Цей будинок не є пам’яткою історії чи архітектури. Він страж старого міста. Від якого, на жаль, залишається все менше і менше. Так хто ж тут колись мешкав? Кому належала ця добротна ошатна споруда.

За списком домовласників Чернігова 1908 року, будівля належала лікарю Петру Петровичу Червякову. Хоч в офіційних документах більше раннього періоду його прізвище писали «Червяковъ».

Костянтин Ягодовський, голова Чернігівської обласної організації українського товариства охорони пам’яток історії та культури: «На всій вулиці Сіверянській було лише 6 будинків, які мали ціну не меншу за цей будинок. А на той час вартість цього будинку була 4280 повноцінних карбованців. На той час це були дуже великі кошти. І будинок відповідає цим коштам, які він вартував».

На жаль, час не залишив нам дореволюційних світлин цього будинку. Але, як стверджують дослідники-краєзнавці, його зовнішній вигляд майже не змінився. За виключенням прибудови радянських часів, яку легко визначити за станом цегли.

Костянтин Ягодовський, голова Чернігівської обласної організації українського товариства охорони пам’яток історії та культури:«Фасадна частина будинку, яка виходить на вулицю, має 7 вікон. Над вікнами ми бачимо великі дерев’яні та кам’яні деталі оздоблення фасаду. Із цегли викладений фріз під карнизом, фільонки під вікнами, великі підвіконня та розетки у вигляді кола, що має символізувати символ сонця. А дерев’яне оздоблення на той час, та і зараз, складається з різьбленого карнизу, з сандриками над вікнами і самих віконниць. А коли ми перейдемо на боковий фасад будинку, то побачимо красиві двері. Вони різьблені, фільончасті, дерев’яні. На зараз збереглися не всі елементи декору. Навіть покрівля зараз не залізна, а шиферна. Але цей будинок дуже і дуже привабливий. І він заслуговує на те, щоб ним милувалися не тільки ми, а й наші нащадки і туристи, які приїздять до міста Чернігова».

Ну, а яким було убрання оселі всередині, можна тільки уявити.

Ці вхідні двері оригінальні, але перенесені до більш пізньої прибудови.

А цим входом, як видно, вже давно не користувалися.

Вікна дворового фасаду були без особливих прикрас. Звичайно вони виходили до великого саду. А що від нього залишилося сьогодні, ви бачите самі.

Майже для кожного чернігівського приватного будинку типовим атрибутом була веранда.

Частина будинку зі сторони дворового фасаду облицьована спеціальною квадратною цеглою, яка кріпиться за допомогою кованих цвяхів.

Такими були уподобання господаря, колись розкішної садиби Петра Червякова. А про нього ми дізнаємось від нашого експерта.

Анна Морозова, кандидат історичних наук: «Петро Петрович Червяк народився близько 1863 року. Медичну освіту він здобув або у Київському, або у Харківському університеті. Але у Чернігові він оселився не відразу по закінченню навчального закладу. Він дослужився до надвірного радника. І лиш оселився у Чернігові разом зі своєю родиною на початку 1890-х років. З 1892 року він працює лікарем Чернігівської жіночої гімназії. А наступного року він обійняв таку ж посаду молодшого військового лікаря 18-го вологодського піхотного полку, який на той час розквартировувався в нашому місті. У 1898 році він залишив посаду лікаря у гімназії, і до кінця життя залишався військовим лікарям, але вже 167-го Островського піхотного полку, який був сформований якраз у цей час».

Якщо дата народження та службова діяльність Петра Червякова не викликають сумнівів, то щодо його походження існують дві версії.

Анна Морозова, кандидат історичних наук: «За однією з версій, Петро Петрович був сином чернігівського міщанина, який у 1865 році будував в нашому місті новий дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті. Що свідчить про його досить заможний стан. І він міг надати відповідну освіту своїм дітям. За іншою версією, Петро Петрович є нащадком харківських дворян».

На жаль, сьогодні встановити походження дуже складно. Оскільки атестати про службу військових зберігаються у російському військово-історичному архіві.

Анна Морозова, кандидат історичних наук: «Помер Петро Петрович Червяков 14 жовтня 1910 року. І був похований на загальному кладовищі міста. На цьому кладовищі були поховані і обидві дружини Петра Петровича: Клеопатра Амосівна, яка померла 1896 року при тяжких пологах, і від цього шлюбу в них не залишилося дітей; друга дружина – Анжеліна Устинівна, уроджена Мачульська, яка була полячкою за походженням, вона померла у 1899 році від плевриту, залишивши двох малолітніх синів – Володимира та Бронеслава».

Доля синів військового лікаря Петра Червякова нам невідома.

Після Жовтневого перевороту 1917 року розкішний будинок на Сіверянській вулиці націоналізували.

За часів незалежної України у колишній садибі Червякова розміщувалася міська благодійна організація «Від серця до серця».

Пандуси та пластикові вікна – це творіння сучасних благодійників. Потрапити в середину приміщення нам не вдалося. Але про те, що будинок жилий, свідчать доглянуті квіти на підвіконні.

Проходячи повз погляньте на споруду і можливо саме вам вона нашепче свої таємниці.

Сюжет телеканалу «Новий Чернігів», програма «Невідомий Чернігів»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: