Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Не дають дозволу. А солдати лежать без домовин
Карантин

Не дають дозволу. А солдати лежать без домовин

Федір Антоненко із села Бутівка на Сосниччині займався пошуком останків воїнів Другої світової. Та два роки поспіль начальство з області не погоджує програму спілки «Нащадки переможців», яку він очолює. Спілка не отримала дозвіл на пошукові роботи, що вела роками.


Жителька Сосницького району знайшла на городі людські черепи та кістки часів II світової війни

«Дві штикові лопати копаю — і солдатські кістки. Без домовин»

— У 2014 році шукав, шукав, — розповідає Федір Антоненко. — Лом узяв, лопату. Сніг уже випав, а мене ж тягне. Усе обійшов, площа чимала, соток 50. Усе дослідив біолокатором (спеціальним приладом). Де пляшка, де камінь, витягнув із землі. Марію Павлівну, очевидицю, їй зараз 91 рік, привозив. Вона показує отут може бути. Пам’ятає, що солдат застали зненацька. У Старій Бутівці зупинилася полуторка. Там, напевно, був штаб. Сидів офіцер на в’язі, у бінокль дивився. Німці наступали від Десни. Діди підходили, підказували: «Вас обходять. Німці, по-пластунськи. Розвідка лізе по канавах». Але на це ніхто не звернув уваги, і солдат — хто голився, хто їв огірок, хто сорочку надягав — перебили.

Я провіряю — рамка біолокатора сходиться. Дві штикові лопати копаю — і солдатські кістки. Без домовин. Просто так. Були залишки від черевиків. Медальйонів з іменами, адресами не було. Саперська лопата, і якісь монети. Ржаві. Добрать нічого не можна. У першій братській могилі (2011 рік) ще були гвинтівки іржаві. Приклади. Усе спаяне. Здали у поліцію. Протигази були, іще досі у погребі лежать. Я у музей повіз — кажуть, їм не треба. Знаходили якось дві коронки золоті. Великі. У щелепі. Були вони у Чернігові на експертизі. Там ніхто не вкрав. І тут ми їх поклали у гроб.

— Не було думки взяти?

— Ні. Це ж гріх, ви що! Думаєте, грошей нам не треба? 20 років усе йде на ліки для дружини (жінка після ДТП на інвалідному візку. На Федорі Віталійовичу і лікування, і догляд; двоє дорослих дітей живуть окремо). Але я такого ніколи не візьму. Усе, що ми знаходимо, здано у Сосницький краєзнавчий музей. Монети, — показує документ. — Люлька керамічна, гвіздок кований, два гудзики. Усього 14 предметів.


Федір Антоненко

«Зелене світло нам горіло. А як наступив 2019 рік, то все»


— Це крик душі, — переживає Федір Антоненко. — Ось бачите дозволи? Дозвіл Міністерства культури за 2013 рік. За 2014 рік. Зелене світло нам горіло. 2015 рік, 2016, 2017. Останній — 2018. А як наступив 2019, то все. Закінчились наші дозволи.

Мені дзвонить з Ріпкинського району тракторист: «Орав дома город і виорав червоноармійця. У касці, у формі. Приїдьте». А ми не мали дозволу. Через те страхуємося. Указуємо у пошуковій програмі не тільки Сосниччину. Як поступить інформація, щоб без перешкод рушити.

Дозвіл дає Міністерство культури. Але департамент культури облдержадміністрації перед цим має погодити пошукову програму і календарний план. Нема погодження — не буде дозволу.

Подали у департамент і програму, і план. А нам пишуть, що «програма не містить достатньо відомостей для співставлення місць пошукових робіт з відомими пам’ятками археології». Отут містить, — показує попередні дозволи, — а через рік уже не містить.

Посилаються на Закон про охорону культурної спадщини. У попередніх дозволах на цей закон не посилалися. А він існував.

Ходять чорні археологи (ті, хто працює нелегально), — обурюється. — У повний зріст. Ніхто їх не чіпає. Спокійно шукають монети, інше. При цьому департамент нам «може дозволити пошукові роботи тільки після проведення археологічних досліджень». Так проводьте, виїжджайте. Указуйте території, ставте таблички, охороняйте.

«Записано — 198 поховано. А насправді 25-30, не більше»

— Були потрібні державі, доки тримали у руках зброю, — каже про загиблих солдат Федір Віталійович. — А загинули — втратили право навіть на власну могилу. Бо шукаємо по бур’янах, полях, людських городах. Хіба це справедливо?

У Хлол’яниках встановили імена загиблих. Удалов, Достанко та Шаллико з Білорусі. Вони у братській могилі. Поставили меморіальну табличку.

У 1965 році було останнє перепоховання. Гарбами звозили з одиночних могил. По Бутівці, Бондарівці були величезні втрати. Братська могила у Бутівці. Записано —198 червоноармійців поховано. А я ж людей розпитав. Кажуть, що насправді 25-30, не більше. Наказ виконували. Треба було швидко, швидко, усіх неможливо було звезти. Де покоїться решта?

«Да робіть же що-небудь. Людські кості валяються».

— У 1980 році бульдозер нагортав насип і вигорнув останки людей, братську могилу. Це як іти від Бутівки до Старої Бутівки (сусіднє село). 12 чи 13 чоловік Череп, кості. Довго лежали навпроти двору Козацьких. Чоловік пішов у сільраду, каже: «Да робіть же що-небудь. Людські кості валяються». Тоді перепоховали. Дитина — дітям везе — знайшла на одного солдата смертний медальйон Розкрутили, а там написано: «Путін Іван Меркурійович, Пермська область». Солдату було 20 років.

Медальйони з ебоніту (дуже міцна гума). Існували до 1942 року. Багато хто зберіг» там голки, крючки риболовні, або ще щось. Бо була прикмета — якщо покладеш дані про себе, будеш убитий. У 1942 році медальйони відмінили. Стала красноармійська книжка єдиним документом, який мав при собі боєць. А книжки трухнуть, пропадають.

«Є випадки, що пошуковці займаються чорною археологією»


— Не було змін у законодавстві, а зміни у наданні дозволів є, — звертаюся в департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської облдержадміністрації.

— Почали вимагати координати місць пошуку тому, що нам служба безпеки прислала пояснення, що маємо посилено контролювати ці роботи, — говорить Людмила Замай, начальниця відділу охорони культурної спадщини департаменту. — У 2015-2017 роках програму погоджували, бо не було цього припису з СБУ. Так? — Так. Ми не проти пошукових робіт. Завжди працювали люди. У нас же не тільки Антоненко. Організації з Києва, Сум, Вінниці. Антоненко надав перелік таких нечітких адрес (тільки назви сіл), що ми не бачимо, де він буде копати. Рекомендували внести зміни до календарного плану і програми. Хай перерахує чітко місця, вулиці. Але він цього не зробив.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №12 (1766), 19 березня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: солдати, перепоховання, Федір Антоненко, останки, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:


ЦентрКомплект