• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Естонія очима українських журналістів. Частина ІІІ. Децентралізація та Е-держава


реклама

Естонія очима українських журналістів. Частина ІІІ. Децентралізація та Е-держава

 

Ми продовжуємо серію публікацій про враження журналістів від перебування в Естонії.
На шляху до своїх нинішніх досягнень Естонія пройшла через децентралізацію (мабуть, не варто брати для загальних оцінок нинішню ситуацію з оголошенням економічної кризи і надзвичайним станом через коронавірус, адже з цими викликами нині доведеться мати справу усім країнам). Крім того, Естонія у пошуках власної унікальності вирішила зробити акцент на нових технологіях. Там дійсно вже працює «держава у смартфоні». Це значно пришвидшує вирішення багатьох питань громадян, мінімізує корупційні ризики і приваблює інвесторів умовами ведення бізнесу.



Враховувати потреби регіонів

На проведенні державних реформ в Естонії, у тому числі й адміністративній, позначилися основні чинники – зменшення кількості населення та зростання мобільності людей. Адміністративна реформа в цій країні Балтії, насамперед, передбачала укрупнення адміністративних одиниць. Якщо до змін налічувалося 213 місцевих самоуправлінь, то після реформи залишилося тільки 76. Сьогодні країна поділена на 15 повітів, у яких налічується по 4-5 самоуправлінь міських або волосних (сільських). Найменший розмір громади за кількістю населення – 5 тис. місцевих жителів (рекомендований – 11 тис. громадян). Як розповів міністр державного управління Естонії Яак Ааб, спочатку був добровільний період об’єднування, а потім уже рішення схвалював уряд у примусовому порядку. За словами посадовця, ставлення місцевих жителів до реформи було неоднозначним і визначалося сприйняттям або несхваленням пропонованих змін з боку керівництва самоуправління. «Багато різних думок було, багато страху», - згадує Яак Ааб.







Міністр державного управління Естонії Яак Ааб

Щоб «владнати» цю ситуацію, держава виплатила старостам і мерам, які втратили посади, у якості компенсації заробітну плату за рік. Водночас новоутворені місцеві самоуправління отримали допомогу від держави у розмірі 100 євро на жителя: мінімально – 300 тис. євро і максимально – 800 тис. євро. Для місцевого самоврядування стали залишати більше коштів на місцях, аби там створювали умови для розвитку підприємництва і туризму. У підсумку реформи, місцеві бюджети у середньому зросли на третину.

Водночас є нерівномірність у розвитку регіонів у межах країни. Східна частина Естонії є біднішою, аніж західна. Тому на державному рівні підтримують регіональний розвиток, однак допомагають не окремим територіям, а сферам діяльності. Яак Ааб переконаний, що регіональна політика має бути всеохоплюючою, а не фрагментарною. «Усі міністри в уряді мають бути «міністрами регіональної політики», адже в усіх секторах управління потрібно вести регіональну політику», - говорить він.

Зараз в Естонії проводиться політика розвитку не лише центру, а й околиць, провінції. За останні роки за межі Таллінна виведено понад тисячу робочих місць. На державному рівні впроваджуються різноманітні стимули, у тому числі економічні, аби заохотити молодь працювати не в столиці. Через державні інструменти впроваджують пільги у регіонах (це може бути оподаткування, або менші відсотки кредитів тощо).



Тіна Ілсен

У цьому контексті керівниця Естонського центру Східного партнерства Тіна Ілсен вважає, що позитивні зміни поза столицями завжди свідчать про розвиток держави. «Коли люди починають пишатися своєю територією, починаються процеси змін у суспільстві. З’являється розуміння: наша держава – наша відповідальність! І ми мріяли про державу (через своїх батьків і навіть прабатьків), у якій зараз живемо. Ми відповідаємо за свою державу, своє місто, свою громаду», - наголошує громадська діячка.

«Держава у смартфоні»

Сьогодні Естонія – високодиджиталізована країна, де більшість послуг громадянам надають онлайн. Представники брифінгового центру e-Estonia вказують, що зі здобуттям незалежності постало питання, чим можна виділитися серед інших країн і як запропонувати світові свою унікальність. Тому було схвалено рішення зосередитися на диджиталізації країни, впровадженні новітніх технологій. І нині Естонія має успіхи на обраному шляху – її досвід вивчають інші держави.






Центр e-Estonia


Усі громадяни Естонії мають ІD-картки, що дозволяють отримувати послуги від держави і навіть онлайн підписувати угоди. На спеціальному сайті (www.Eesti.ee) розміщені всі послуги за розділами, що стосуються освіти, медицини, підприємницької діяльності, рухомого чи нерухомого майна тощо. При цьому використано достатньо простий підхід за життєвими подіями – «Я захворів», «Створення сім’ї», «Я змінюю місце проживання», «Народження дитини», «Хочу створити підприємство» тощо.

І кожен громадянин може скористатися сайтом, увівши свої дані, отримати необхідну послугу: зареєструвати майно, записати дитину до садка чи отримати рецепт, звісно, в електронному вигляді. Навіть більше: йдеться про те, щоб реєструючи, приміром, народження дитини, батьки отримували запит від держави – до якого дитячого садка батьки будуть готові її віддати, до якої школи? Це має значення для органів влади при плануванні найближчої перспективи розвитку – скільки першокласників буде у тій чи іншій школі за кілька років? Чи потрібно там збільшувати кількість учителів?

Завдяки такій системі естонцям можна сплатити податки, штрафи, подати декларацію чи проголосувати на виборах не виходячи з дому. Є навіть послуги щодо вибору новорічної ялинки онлайн. Тільки кілька життєвих ситуацій вимагають особистою присутності, насамперед, одруження та розлучення. А втім, електронне голосування не набуло більшої масовості, очікування зростання явки на виборах завдяки онлайн-голосуванню не виправдалося: просто естонці не дуже цікавляться політикою.

Між різними електронними системами в державі існує обмін даними, водночас кожен громадянин може уточнити, яка державна інстанція і з якою метою зверталася за його персональними даними, цікавилася місцем проживання чи станом здоров’я, приміром. Було кілька скандальних історій, коли мало місце неправомірне втручання. Але йдеться про одиничні випадки. Загалом, система захищена, працює злагоджено, зберігаючи час, гроші та нерви естонців. А головне, місцеві жителі стверджують, що завдяки е-державі в Естонії вийшло повністю подолати бюрократію. Те, що корупційні ризики зведено до мінімуму, звичайно, зрозуміло.

Увесь документообіг у владних органах Естонії також електронний. За підрахунками, відсутність друкованих варіантів документів та наявність електронних підписів, економить щороку до 2% ВВП країни. До речі, єдиний документ, який ще можуть друкувати – порядок денний депутатів парламенту (Рійгікогу).

З 2014 року уряд запустив програму цифрового резидентства (так звані е-резиденти), яка дозволяє іноземцям користуватися, наприклад, послугами банківської системи так, ніби вони живуть в Естонії. За офіційними даними, значна частина тих, хто зареєстрував власні підприємства в Естонії, це українці.



Розповідає Максим Овчинніков

Водночас представник компанії «Cybernetica» Максим Овчинніков розповів, що представники компанії співпрацювали з урядовими колами України щодо запровадження схожих електронних систем, однак головна перешкода для нашої держави на шляху диджиталізації – це застаріле законодавство. Адже потрібно близько року на різні узгодження, ліцензування (мабуть, «десь за дужками» - ще й чималі суми коштів), аби розроблена програма могла запрацювати в Україні. «Україна багато б виграла, аби прийняла західні криптографічні стандарти», - вважає Максим Овчинніков. Він переконаний, що на шляху трансформації України у цифрову держави головною перепоною є не відсутність технологій, а різноманітні адміністративні і бюрократичні процедури.

Інтеграція естонського суспільства

Існують в Естонії питання, що перебувають у стадії розв’язання. Одним із них є інтеграція естонського суспільства. Ірене Кяосаар – керівниця державного фонду, що займається політикою інтеграції в Естонії, адже суспільство цієї країни Балтії також є неоднорідним. Ірене - наполовину росіянка й естонка (народилася у змішаному шлюбі), тому у родині однаково користувалися естонською і російською мовами. Жінка, будучи за фахом викладачкою естонської, навіть без акценту спілкується російською (хоча зізнається, що пише і читає не так добре), однак не в усіх складається такий білінгвізм у мові. Російськомовні громадяни тривалий час не були зацікавлені у вивченні естонської мови й інтеграції в естонське суспільство.



Ірене Кяосаар – керівниця державного фонду, що займається політикою інтеграції в Естонії

Ірене Кяосаар розповідає, що наразі на державному рівні проводиться відповідна політика, аби об’єднати людей, створити умови для вивчення естонської мови. Приміром, у багатьох регіонах, насамперед, Нарві (де проживає значна частина російськомовного населення) працюють безкоштовні курси естонської мови. Громадська діячка зауважує, що значно легше вивчати мову під час взаємодії – приготування їжі, приміром, вивчення якихось національних традицій, обговорення фільмів тощо. Крім того, чимало волонтерів приходить на ці курси, аби допомагати своїм співгромадянам вивчати естонську, а від них покращувати або починати вивчати російську мову.
Для того, аби стати громадянином Естонії потрібно скласти екзамен на знання естонської мови з відповідним рівнем знань, текст на громадянство (це знання Конституції), і звісно, легально прожити на території держави 5 років. Як цікавий приклад Ірене Кяоссар розповіла, що телеоператор з Туреччини, який працював в Естонській громадській телерадіомовній корпорації (ERR), нещодавно отримав естонське громадянство. Чоловіка неодноразово запрошували на ефіри, аби він поділився власним досвідом складання іспитів та свого шляху до громадянства. Він сказав, що «жити в Естонії – це як виграти джекпот». Адже країна є стабільною політично й економічно, має всі умови для того, аби бути успішним і самореалізуватися особисто, професійно.

На сьогодні близько 70 тис. жителів Естонії (а це близько 5%) мають так звані «сірі» паспорти. Вони не є громадянами Естонії, однак ці документи дозволяють перетинати кордон Шенгенської зони і відвідувати Російську Федерацію. На думку Ірене Кяосаар, історія з не-громадянством була не дуже успішною, і навряд чи її варто наслідувати іншим державам у прагненні об’єднати різні регіони та своїх громадян.

Престур журналістів в Естонію із Чернігівської, Сумської та Дніпропетровської областей відбувся у рамках проекту «Зміцнення незалежних ЗМІ в регіонах України», що реалізується спільно Естонським центром Східного партнерства (Таллінн) й Українським кризовим медіа центром (Київ).

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Естонія, децентралізація

Добавить в: