Громада рятуватиме церкву

Четвер, 1 червня 2006 11:42 | Переглядів: 477 | Обновлено 2 березня 2020 11:45

На цьому знімку ви бачите те, що залишилося від бігацької Троїцької церкви, побудованої ще у XVIII ст. на кошти місцевого поміщика Миколи Івановича Кейкуатова. Він закінчив архітектурний факультет Петербурзької академії мистецтв, тому добре знався на будівництві. За переказами, цегляні стіни зводили усією громадою. До цієї справи долучилися навіть діти. У кінці березня — на початку квітня 1847року в Бігачі на запрошення Кейкуатова побував Т.Г. Шевченко. Він написав портрет дружини пана Софії Кейкуатової, а також трьох дітей господаря. Тарас Григорович заходив ідо місцевої церкви, милувався цим витвором людських рук.

За часів Великої Вітчизняної війни у селі милися запеклі бої. У звіницю влучила бомба і вщент її зруйнувала. Відтоді дзвіницю не добудували. А от основна будівля збереглася. Відправляли у ній службу до 1966 року, аж поки культову споруду не передали на баланс колишнього колгоспу їм. Коцюбинського. Його керівництво облаштувало у церкві склад мінеральних добрив. Звичайно, хімікати знищили підлогу, стали також руйнуватися стіни.

— Після розпаду СРСР про Троїцьку церкву згадали знову. У 1992 році за її відновлення взялися серйозно, — каже бігацький сільський голова Ірина Євсеєнко — Виготовили проектну документацію на повну відбудову. Приїхала бригада реставраторів з Білорусі, колишній колгосп допоміг матеріалами, а потім роботи припинилися, бо гроші закінчилися і більше не виділялися. Встигли відновити лише купол, встановити та освятити хрест. Писали люди й до колишнього Президента України Леоніда Кучми, і до депутатів. Але все марно. Навіть ніяких відповідей не отримали. Зараз хочемо разом з релігійною громадою села знову порушити це проблемне для нас питання. Сподіваємось зібрати гроші. Можливо. до відродження пам'ятки архітектури XVIII століття долучаться спонсори. Ми відкрили у Промінвестбанку рахунок за номером 26001301650418, код 26211384. Запрошуємо небайдужих людей взяти участь у цій благородній справі — відродженні церкви.

Три роки тому за ініціативою бігацької релігійної громади церкву облаштували у колишньому магазині.

— Люди принесли з дому ікони, лампади тощо і — каже староста громади Марія Євсеєнко. — Атрибутів із старої церкви, окрім плащаниці, не залишилося. Коли з неї все вивозили невідомо куди, то ніхто опису не складав. А моя мама, яка співала у церковному хорі, зі сльозами на очах випросила плащаницю. Якщо відновимо Троїцький монастир, то повернемо її на місце.

Андрій Димич, «Гарт» №22 (2254) від 1 червня 2006