Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «Наші котики». Чернігівські теж там є


«Наші котики». Чернігівські теж там є

Нещодавно в прокат вийшла українська кінострічка під назвою «Наші котики». Знімальна назва «Бліндаж». Анонсована як комедія, але ймовірніше це смішний фільм з несмішної теми, доволі реалістичний, адже події розгортаються на передовій російсько-української війни в 2014 році.



Трохи про сюжетну лінію. Вона є в принципі калькою з фільму «Кіборги». На позицію під Донецьком для ротації прибула чергова група українських добровольців. Вони нестимуть службу в бліндажі на ділянці фронту дуже спокійній, такій спокійній, що на нейтральній смузі місцева бабуся випасає свою корову. І об’єкт на слензі захисників називається промовисто – «Туалет». Зразкове місце, чисте, охайне, з біде! Але так тривало недовго...


Між зйомками. Фото на згадку. Крайній зліва – Віктор Трухан

Технічно до фільму нема претензій, знято якісною технікою з використанням найновіших технологій. Тут ми нічим уже не відрізняємося від іншого (просунутого) світу. Не дивно, адже для створення фільму залучені серйозні кошти, працювала пов­ноцінна знімальна група з 600 осіб.



Інформація для сприйняття: продюсерами стрічки виступили широко відома в Україні останнім часом екс-міністерка охорони здоров’я Уляна Супрун з чоловіком Марком, онук Степана Бандери Степан, інші. Попередньо планували й зняли матеріалу на три серії, але потім було вирішено змінити формат до звичайного односерійного фільму, щоб можна було показувати в кінотеат­рах. Нині його демонструють у чернігівському Мультіплексі.

Варто сказати, що найбільш вдалим виявився підбір акторів. Вони переконливі. Дмитро Тубольцев (Літо) сам воював в АТО, тому ситуацію знає не з чужих слів. Петро Микитюк, актор театральний, а тут він у новій іпостасі виглядає цілком реалістичним Професором. Наймолодший серед захисників бліндажу Грін (актор Станіслав Бжезинський) і поводиться відповідно.

Але найпереконливіші – журналістка Оля (Віра Климковецька) та Пенальті (Дмитро Хом’як). Особливо Пенальті. Він не грає – живе на екрані.

Не все, звісно, бездоганно. Можна вишукати і претензії, але головне – фільм вдався. Можна сперечатися, не погоджуватися, не сприймати «гумор на крові», але є, на мій погляд, кілька дуже вдалих сцен: братська могила російського спецназу з табличкою «Іх там нєт», пісня «Пливе кача» органічно вписалася в контекст і не переводить трагізм у веселе русло, як дехто міг би сприйняти.

«Наші котики». Звідки така назва фільму? Була іграшка – котик щастя. В одному екземплярі. На знімальний майданчик її приніс художник. Котика перемалювали до більш сприйнятного і войовничого, з червоними очима, доторк­нешся – він сердито махає лапою. Така от вийшла забавка. Це – символ бліндажу, незнищенного, живучого. Через нього довелося навіть перезнімати і дознімати деякі сцени.





«Брати» – Сергій Зайцев і Дмитро Хом’як (Пенальті)

Підзаголовок фільму доволі довгий, але цілком розкриває сюжет: «Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану».

І ще про одне. Фільм знімали в листопаді 2018 року. Масовку для нього «поставляв» і сам знявся в ній учитель Чернігівської школи №34 Віктор Трухан. Віктор грає роль командира загону, який прибув на ротацію. Ще знялися у фільмі вчитель предмета «Захист Вітчизни» Чернігівської ЗОШ І–ІІІ ст. №16 Ігор Білецький, полковник у відставці Володимир Староверов, теж учитель цього ж предмета в школі №27. Бачимо в кадрі й колишнього шахтаря Сергія Зайцева, дуже схожого на головного персонажа стрічки Пенальті. Їх навіть називали всі на знімальному майданчику – брати.

А ще до зйомок долучилися випускники 2006 року Чернігівської школи №34 АТОшники Олександр Развин (він і наразі в ООС воює), нині МЧСник старший лейтенант Павло Толстой, водій облдрамтеатру Юрій Власенко, інші. Знімалася й Олена Суховецька, тоді 11-класниця, нині студентка-першокурсниця Національного авіаційного університету, заступник директора театру ляльок Сергій Вовк зі своїми друзями-співробітниками.

– Знімали десь з тиждень, – каже Віктор Трухан. – Масовка ж була задіяна три дні.

Не всі моменти потрапили до фільму, адже з трьох запланованих серій до одної, звісно, що не потраплять другорядні події. Масовка – теж. Жаль.

Радує, що наші люди – всюди.



Віталій Адруг, «Деснянка» №7 (794) від 13 лютого 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: фільм, «Наші котики», Адруг, Деснянка

Добавить в:


ЦентрКомплект