Людмила пішла в інший світ у віці Христа

У Йоганна Вольфганга Гете є такий вислів: „Найкраща мати та, яка може замінити дітям батька, коли його не стане”. Не знаю, чи погодився б із цим Гете, але, згідно з його логікою, батька, який зможе замінити дітям матір — хоча б частково, теж можна назвати найкращим.



Микола з Людмилою обоє народилися у Дрімайлівці, що на Куликівщині. Навчалися в одній школі. Та тільки не звертав тоді Коля уваги на Люду — надто малою вона була. Як-не-як, а 6 років різниці у віці. Закінчивши Дрімайлівську 9-річку, подався до профтехучилища — хотів вивчитись на автокранівника. Після училища якийсь час працював за спеціальністю в місті, а потім знову повернувся в рідне село, влаштувався у місцеве господарство. Був, як мовиться, майстром на всі руки, міг будь-який механізм полагодити, будь-який транспорт опанувати, працював і трактористом, і комбайнером. А роки йшли — пора уже й власну сім’ю було створювати. Ось тоді й подивився Микола на Люду іншими очима. Вона на той час працювала в Києві, додому приїжджала тільки на вихідні. Але цих нечастих зустрічей молодим людям було достатньо, щоб зрозуміти — вони кохають одне одного і хочуть бути разом завжди.

Весілля зіграли наприкінці осені 1991 року, а невдовзі після цього Людмила розрахувалася з роботи й переїхала до Дрімайлівки. „Жили спочатку у її батьків, потім — у моїх, а потім отримали хату від колгоспу”, — згадує Микола Михайлович. Яка то була радість для молодят — переїхати до власного будинку, великого і просторого, завести своє господарство й ні від кого не залежати! Та ще більшою радістю стало народження синочка, Андрійка. Його поява ще більше зблизила їх. А через кілька років народилася й донечка, Вікуся. Здавалося б, живи і радій. Але над родиною Клименків уже почали збиратися хмари.



Грім ударив у 2000-му, коли в Людмили виявили рак молочної залози. Молодій жінці нашкодило те, що вона довго не зверталася до лікарів. Коли ж наважилася, було вже запізно. Намагаючись врятувати дружину, Микола кинувся збирати гроші на операцію, продав корову й коня. Але дорогоцінний чде було втрачено, і рідним не залишалося нічого іншого, як забрати Людмилу додому. Важко сказати, що відчувала вона у ті нескінченно довгі два місяці, знаючи, що жити їй лишилися лічені дні. Микола Михайлович говорить, що дружина не панікувала, не плакала, а просто лежала — мовчки, зупинивши погляд на якійсь одній точці. Від нестерпного болю рятувалася горілкою — це дозволяло ненадовго забутися уві сні.

... Її страждання скінчилися 9 листопада 2002 року, на 11 -ту річницю їхнього весілля. Така ось жорстока іронія долі. Людмилі було всього лише 33 роки...



Тепер вони утрьох — батько, син і донька. Затри з половиною роки навчилися хазяйнувати самі. Микола Михайлович і куховарить, і городи обробляє, і за дітьми доглядає. А за ними так і дивись. Андрій уже пробує курити, а Віка ... "Вона як піде кудись гуляти, — каже чоловік, — то вже й темніє, а вона додому не вертається. І куди йде, не каже. А я ж хвилююся. Зараз таке робиться, он у „Гарті” писалося, що дівчинку аж 5 діб шукали”. Так у розмові з’ясувалося, що Микола Михайлович — ще й наш передплатник... Нелегко йому доводиться. Дитсадка у селі нема, тож Віка поки що сидить удома з татом. Через це він не може влаштуватися на роботу. Стоїть на біржі, як безробітний щомісяця одержує трохи більш ніж 100 гривень. Не набагато більше держава виділяє й на дітей. Але вони тримаються, не опускають рук. Щодо того, чи зміг батько замінити дітям матір... А чи можливо це взагалі? Важливо інше: як не важко Миколі Михайловичу самому виховувати сина й доньку, вони залишаються в сім’ї. А мати — вона живе у серцях рідних і дивиться на них із фото на стіні...

Довідка

За однією з версій, походження назви Дрімайлівка пов’язане з дрімучими лісами, в яких давним-давно з’явилося це поселення. Після Жовтневої революції його зробили більш компактним, ліси вирубали, але назва збереглася. Є й інша версія: нібито свого часу цими місцями проїжджала імператриця Катерина і дорогою задрімала. Сьогодні Дрімайлівка є досить жвавим населеним пунктом із населенням 835 мешканців. Тут є своє ТОВ „Сіверське”, неповна середня школа. У селі 130 дітей дошкільного та шкільного віку.

Валентина Євтушенко, «Гарт» №9 (2341) від 2 березня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: