«Итак, она звалась Татьяной...»

Здасться, вона будь-кого надихнула б на поезію, ця дівчина, яка нещодавно завітала до редакції. І якби про неї писав журналіст чоловічої статі, заголовком до цієї статті точно став би Інший пушкінський рядок — „Я помню чудное мгновенье...", тому що студентка Чернігівського Інституту післядипломної освіти Тетяна Рябова, про яку мова, просто зачаровує. Вона І красуня, І розумниця, до того ж напрочуд скромна і приємна в спілкуванні. То чому б не написати про таку дівчину напередодні студентського свята, тим паче, що звати її Тетяною?



До речі, про ім’я нашої героїні. Коли вона з'явилася на світ, усі її рідні, не змовляючись, вибрали для дитини одне й те ж саме ім'я. „Назву доньку Танею”, — думала молода мама, в цей час тато, проглядаючи календарі, вичитав, що для дівчинки, народженої на початку лютого, найкраще підходить ім’я Тетяна. Бабуся ж взагалі не розмірковувала. „Як там наша Танюша?" — написала вона в записці, яку передала в пологовий будинок.

Невідомо, коли саме проявився у Тані хист до музики, але саме він визначив її долю. Ще в 1 класі дівчинку віддали до музичної школи, де вона 7 років вчилася гри на фортепіано. Після цього було музичне училище, а ось до консерваторії Таня вступати не стала — не хотіла їхати далеко від дому. Натомість обрала Чернігівський педагогічний університет, на одному з факультетів якого якраз з’явилася нова спеціальність — „сімейне виховання". „Мені хотілося спробувати себе у чомусь новому, тому я й обрала цю спеціальність, — згадує Тетяна, — і навчатися мені подобалось, однак дещо не вистачало музики. Вона була, але, як на мене, її було замало і не того рівня, до якого я звикла в училищі". І тоді дівчина зважилася на нелегкий крок — перевестися з університету до Інституту післядипломної освіти, на факультет музичного виховання, причому одразу на другий курс. Складність же полягала в тому, що для цього необхідно було скласти так звану академрізницю, а це понад 20 екзаменів та заліків — усе те, що Танині нинішні одногрупники вивчали півтора року. Вона справилася, але зізнається, що той період був найскладнішим у її житті.

На запитання ж, що для неї було найщасливішим, Таня, трошки подумавши, відповіла: „Мабуть, весілля, створеная своєї сім'ї...” Із Євгеном вони одружені усього 7 місяців, і видно, що своєю молодою родиною дівчина дорожить понад усе. Вона так і говорить: „У тлумаченнях імен написано, що Тетяни дуже люблять свій дім, свою сім’ю, і у мене це дійсно так...”

Цікаво, що в житті нашу героїню теж оточують Тетяни — це і перша вчителька Тетяна Павлова, і концертмейстер Тетяна Кожан, і викладач з фортепіано Тетяна Дорошенко. У студентській групі, окрім Тані, навчаються ще дві дівчини з таким ім'ям. А скільки Тетянок серед П маленьких вихованців у дитячому садочку №54, де дівчина працює музичним керівником (в інституті вона навчається заочно), — не злічити. Тому вона просила через газету привітати всіх-всіх Тетян зі святом, що ми із задоволенням і робимо.

Окрім роботи в дитсадку, є у Тані ще одна, але не робота, а, швидше, божественне покликання — ось уже близько року вона співає у церковному хорі. На всі свята, а також щонеділі раненько встає і йде до храму Архістратига Михаїла — співати. „Це дає мені душевний комфорт, — говорить Тетяна. — Коли я захожу до храму, всі проблеми й негаразди одразу відступають. Мені завжди добре після церкви, І я не уявляю свого життя без цього”. І саме душевного комфорту хочеться побажати Тані, завершуючи цю невеличку розповідь про неї. Тим більше, що за кілька днів вона святкуватиме день народження.

Валентина Євтушенко, «Гарт» №4 (2336) від 26 січня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: