Крилатий Ернесто Че Гевара

Учитель із Вербичів Ріпкинського району Володимир Углик уже давно на пенсії, але без школи себе не уявляє, тому тричі на тиждень викладає у місцевій школі зарубіжну літературу. З весни до осені Володимир Євтихович живе у селі, а на зиму переїздить до дружини у Чернігів, та вчителювати все одно приїздить, а ще годувати своє велике господарство: курей, собаку Каштана та кішку Машу. А минулого тижня цей домашній зоопарк поповнився ще й лелекою, якого господар назвав Еріком.



- Прийшов до школи, а наша технічка Людмила Соловей каже: „Мені один дачник приніс лелеку. Що з ним робити, не знаю. Заберіть собі". Так у моєму дворі й опинився теплолюбивий птах, — говорить вчитель. — Не знаю, чому він не полетів у теплі краї, може, від зграї відбився, а може, його вигнали одноплемінники. Назвав його Еріком на честь Ернесто Че Гевари. Коли лелека хоче їсти, то починає пищати і скрекотати. Їсть він дуже багато. Любить сало, ковбасу, але їсть не всяку, де якісна. Дістаю для нього з мишоловки мишей Ерік залюбки їх ковтає. А ще сільські дітлахи приносять йому карасів. Прикро, що він не їсть картоплі, якої у нас багато. Ночує птах із курми. Вистоїть ніч на одній нозі. У мене складається таке враження, що раніше лелека у когось жив, бо він не боїться людей, їжу бере з рук, а коли йому холодно, то намагається притулитися до моїх ніг. Навіть не знаю, що тепер з ним робити, адже в міську квартиру птаха не візьмеш, а сам він не перезимує.

Єдиний вихід із ситуації був — звернутися по допомогу до працівників Менського зоопарку. Що ми й зробили. Директор зоопарку Зінаїда Максименко із задоволенням погодилася взяти лелеку, але за умови, що до Мени його привезуть. І ось сьогодні Ерік відправився до свого нового помешкання. Тепер він буде на повному державному утриманні.

Андрій Димич, «Гарт» № 42 (2326) від 19 жовтня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: