• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Голландські беруть, а ніжинські завертають. Чим більше рвеш — тим рясніше ростуть


реклама

Голландські беруть, а ніжинські завертають. Чим більше рвеш — тим рясніше ростуть

 

57-річна Ганна Коваленко з Макошиного Менського району цей рік в теплицях насадила: 250 штук «караоке», 250 «сатіни» і 100 штук «престо». Сезон огірків триває.

— На картоплю попиту нема. Вже й машини в нас не їздять. А на огірки замовлення йдуть і йдуть, — розказує Ганна Василівна.



Ганна Коваленко

Ганна Василівна огірками займається з 2003 року.

— Я вчителька біології і хімії. Працювала в дитячому туберкульозному санаторії, що був у Макошиному. А як закрили — в школу пішла. За вислугою років — на пенсію в 43. Думала, чим зайнятися, а тут де не взявсь представник фірми «Верес». Приїхав, зібрав збори в центрі.

Я до того розсаду вирощувала: помідори, капусту. Вирішили відкрити в себе в дворі точку прийому огірків (а. всього в Макошиному дві). Багато хто на кутку загорівся: через день приймають, самі забирають, гроші платять. Та швидко покидали. Кому ціна не та, в кого не виходить. І мене невдачі не оминули. Перший раз нічого не зійшло, бо посіяла у холодну землю. Пересіяла — град побив.

Огірок — культура ніжна, любить тепло і вологу. Тільки дощ холодний чи температура до 10 градусів впала — не росте. А пересієш — вже не ті строки, пізніше вродять.

Найбільша площа під огірками була — 30 соток. Допомагали всі: чоловік, син з дочкою. Років через три бачимо: невигідно. То неврожай, то в мінус. І вирішили всі огірки заховати під пльонкою. Найняли людей, за весну побудували три теплиці. Зараз мої огірки захищені і на сітці.

А цього року був великий сніг. Дерев’яні планки під його вагою зламалися, дві теплиці впали. Нічого, навесні відбудували. Через це трохи запізнилися з врожаєм: зазвичай у травні вже знімаємо огірочки, а це тільки на початку червня почали.

Чоловік, Анатолій Володимирович, відповідає за воду і полив. Вже на пенсії (працював у Макошинській зоні). Підвів у теплиці крапельне зрошення.

30-річний син Роман виконує обов’язки старости села. Закінчив політех, працював головним бухгалтером, у 26 років люди обрали головою селищної ради. Був на той час наймолодшим головою в області. Хоч і вільного часу в нього тепер мало, а все, що попросиш, — зробить.

Дочка Марина (26 років) огірки в людей приймає. Бо мені ніколи, я своїми займаюся. Вона закінчила педуніверситет, працює в дитячому садку в Макошиному.

У березні насіння привозили і мені, й на продаж. Гурки, морква, капуста. «Верес» встановлює ціну. Насіння огірків «сатіна» по 12 гривень за 10 штук. Самий ходовий, всі його люблять. Огірки ранні, хрумтючі, соковиті.

А ще був сорт «караоке». Пізніші від «сатіни», але родять рясніше. Новий сорт «шакті» сподобався, торік спробували, багато хто цього-річ брав. Ці по 12 гривень. Пізніші і більш стійкі до хвороб (бо огірочки взагалі-то вражаються різними хворобами і грибком) і родять до заморозків. Одна розказувала, до самого жовтня корзинами рвала. Пізні сорти для теплиці не йдуть, собі посадила на городі 200 штук. Сорт «престо» — огірочки продовгуваті. 13 гривень десяток. Новий сорт «чайковський» (15 грн за десяток).

У мене найпершою цей рік зійшла «сатіна». А перші огірочки на «престо» обривати почали. Продаю чи здаю — всі сорти разом, вперемішку.

— Українські довгі, тепличні саджати не пробували?

— Голландських ніякі українські сорти не замінять. їх чим більше обриваєш, тим більше нові наростають.


У минулі роки був ліміт: насіння продавати тільки тим, хто співпрацює з «Вересом». Тепер уже так, щоб здавати, менше 40 чоловік вирощують. А насіння «Верес» дає більше, всім, хто хоче. Тільки ж треба замовляти, і не в травні, а в березні. Телефон не замовкає. Продала дуже багато, тисяч на 20. Купую в Києві маленькі целофанові пакетики і пакую. З дочкою морочимось. Треба ж уважно, щоб сорти не поплутати.

В Макошиному дивуються: чого вони в тебе так родять?

Усе треба любить і за всім доглядати. Тільки встала — зразу біжу до огірочків. Як там вони, чи не зів’яли, чи їм не сухо, чи не холодно. Закриваю — відкриваю теплицю, щоб свіже повітря заходило.

Колись працювала в школі в Борзнянському районі. Приїхала — а в біологічному кабінеті ні однієї квіточки немає. Старі вчителі кажуть: не мороч голови, у нас у школі квіти не ростуть. А я виростила. Як розвела: на всіх підвіконнях по школі вазонів з квітками наставила, навіть на сходах. Бо бігала трусилась над кожним. Рослини увагу люблять і піклування.

Сапувати обов’язково — хоч у теплиці, хоч ні. Двічі точно, а далі — як зілля лізе. Хімії не кладу ніякої, усе на перегної. Устелюємо теплицю гноєм, тоді перекопуємо і садимо.

Голландські огірки ні в якому разі не можна, щоб переростали. Як один великий висить, вже там маленьких не буде: всі соки на себе витягне. Але в мене огірки не застоюються. З цим проблем нема: навибирала, продала.

Одна теплиця минулого року 20 тисяч гривень дала. А в іншій на рослини хвороба напала, біла гниль. Ніжки погнили, стебла зав’яли. Третя теплиця ще не відстроєна лежить. Але теоретично, звичайно, і 50 тисяч за сезон заробити можна, та на практиці не все так просто.

До морозів огірки добре йдуть у Києві. Щосуботи наймаємо в селі мікроавтобус на 8 чоловік, веземо на Київ молочне. А я заодно беру і огірки, коли вдома їх завал. У столиці продаю не дорожче, але швидше.

З 28 червня почав їздити за огірками «Верес». Поки завод працює не на повну міць, приймають тільки три фракції.

— Скоро і пікулі (5 см) будуть приймати, і переростки.

— Я думала, пікулі найцінніші...

— Воно-то так. Але й зберігаються гірше, швидко псуються. А завод ще тільки запустився.

Зараз за 7-сантиметрові огірочки платять 14 гривень за кіло, «дев’ятки» по 10 гривень, а 11-сантиметрові приймають по 6, — розказує Ганна Коваленко. — Але ціна змінюватиметься, будуть дорожчі. Можливо, вже в кінці липня. Коли в людей їх стає менше, ціну завжди підіймають.

— Тепер багато несуть?

— Перші прийомки було мало. Засуха, дощів не було. А тоді зразу ночі холодні. Огірки такого не люблять. А оце на днях ночі потеплішали, вологі. А вдень сонечко — погода саме та для огірків. Рву-рву, ношу з городу корзинами. Сьогодні прийомка, мабуть, і люди багато нанесуть.

У Мені є пункт прийому від заводу «Верес». Туди звозять з усіх сіл: Слобідки, Покровського, Макошиного. Потім везуть на Черкаси. В Макошине менські заготівельники приїжджають через день: понеділок, середа, п’ятниця. Люди вибрані огірки приносять до нас у двір на 16 годину. Як хто «ніжинські» чи інші українські сорти принесе — воно помітно, огірок світліший від голландського. Ми такі не беремо, бо і в нас не приймуть.

А о 17.00 «вересівська» машина вже забирає. Переважують, записують. Через день розраховуються: «Верес» з нами, а ми людям виплачуємо. Свіжа копійка, хто хоче заробити — заробляє. Як велику площу засадили — і на тисячу приносять. Два дні є, щоб вибрати. Але багато зараз ніхто не садить.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №30 (1732), 25 липня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Ганна Коваленко, огірки, Макошино, Менський район, Верес, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в: