Лелеча комуна

Ціла колонія лелек облюбувала шість осокорів на території Максимівської школи Козелецького району. Це справжнє диво природи, адже лише на одному Дереві лелечі сім’ї звили десять гнізд, а всього їх двадцять. Спеціалісти зазначають, що таке велика рідкість, бо лелеки — одноосібники. Кажуть, колись осокорів було більше, але під час буревію гілки падали і били шиферну покрівлю, тож довелося їх спиляти.Та бузьки не образилися. Вони вже багато років поспіль знаходять дорогу до гнізд, куди прилітали щє їхні діди-прадіди.



Село Максим Козелецького району засноване у вісімнадцятому столітті. Кажуть, що так звали місцевого пана. Колись багатолюдне, зараз село перетворилося на неперспективне. Минулого року тут було 826 селян, а цього — 753. Незважаючи на те що Максим облюбувало багато лелек, які мають приносити новонароджених до осель, ці птахи забули про свою місію, адже минулого року вони ощасливили лише чотири родини, а нинішнього — три. Всього ж у селі 22 дитини дошкільного віку, а в місцевій школі навчається 57 учнів. Одне слово, сучасне типове українське село — без будь-яких видимих перспектив. У Максимі не залишилося жодного старожила, який би міг розповісти, коли у селі з'явилася лелеча комуна. Але завдяки Ганні Коваленко, яка понад двадцять років пропрацювала директором місцевої школи, дещо все-таки з'ясувати вдалося:

— Колись школярі разом з учителями збирали матеріал для історичної пам’ятки школи. Опитували усіх старих людей, хто що може сказати про осокори та лелек. 84-річний дід Іван (нині покійний) згадав, що дерева саджав ще його дід разом з односельцями. Ми приблизно підрахували вік осокорів — понад сто п’ятдесят років. Але ніхто не пам’ятає, коли в селі оселилися лелеки. Чому їм сподобалися саме осокори? Мабуть, тому, що неподалік протікає джерельце, яке навесні розливається. Є чим поживитись там лелекам.

Андрій Димич, «Гарт» № 17 (2301) від 27 квітня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: