Андрі азізі садикі

Так шестирічна дівчинка Бітуль називала майора Андрія Антонюка, військовослужбовця 81-і галицької тактичної групи українського контингенту в Іраку. і «ДОРОГИЙ ДРУЖЕ АНДРІЮ» — означає в перекладі з арабської ця фраза.



Так сталося, що рідна тітка Бітуль під час вибуху, здійсненого іракськими бойовиками, отримала тяжкі опіки. Виходити її взялися українські військові лікарі, які зробили їй не одну складну операцію з пересадки шкіри. Поки тітка проходила лікування, біля неї постійно була племінниця Бітуль. Вона заприятелювала з нашими військовослужбовцями. Особливо Бітуль пройнялася почуттями до майора Антонюка, оскільки Андрій добре володіє арабоькою. Він обіймав посаду перекладача управління групи. Бітуль подобалося, коли Андрій розповідав їй арабські казки. Разом вони вчили і співали українські пісні. Особливо сподобалася Бітуль пісня "Несе Галя воду". Українські військовослужбовці завжди пригощали дівчинку молоком, цукерками, соком, печивом з нашої їдальні.

— Роздавати дітлахам ласощі на вулицях іракських міст та населених пунктів було відмінною рисою українського контингенту, — розповідає Андрій. — Ніхто з військовослужбовців інших країн, що також перебували в Іраку, нічого подібного не робив. Не можу сказати, хто з наших започаткував цю традицію, та вона міцно прижилася. Напевне, все-таки далася взнаки щирість української душі, та й у багатьох наших на Батьківщині залишалися діти.

До речі, Андрій служив в Іраку з квітня до грудня 2005 року. 81-а тактична група була скороченим і останнім українським контингентом у цій країні. На момент ротації в Андрія у Чернігові залишалися тринадцятирічний син Тарас і дворічна донька Діана. Дружина Світлана не дуже хотіла давати згоду чоловікові на службу в Іраку. Було на це кілька причин. Одна з них — це неоднозначна громадська думка. Незважаючи на те, що рішення про направлення наших військовослужбовців до цієї країни приймала Верховна Рада, ставлення до них у громадян і зокрема у рідному для родини Анто-нюків Чернігові було різним.

Одні вважали, що наші військові їдуть туди за "довгим доларом".

Були й більш категоричні висловлювання — наших миротворців називали окупантами, найманцями, американськими прислужниками.

— Щодо долара, то мушу зазначити, що не таким він уже був і "довгим",— розповідає Андрій.

— Із країн колишнього СРСР в Іраку служили представники Латвії, Литви, Казахстану. Так ось, рядовий казахського контингенту отримував за місяць 2300 американських доларів зарплатні. У той час як грошове забезпечення наших офіцерів складало від 800 до 1000доларів, а солдатів — і того менше. Гадаю, таке порівняння багато про що говорить.

— Окупантами чи найманцями ми себе в жодному разі не відчували, — продовжує Андрій. — А ось миротворцями — так. Ні в яких зачистках чи цілеспрямованих бойових діях ми участі не брали. Налагоджування мирного життя після війни було головним нашим завданням.

Український контингент відповідав за провінцію Васіт, де знаходяться міста Ес-Сувейра та Аль-Кут. Українці займалися відновленням їх соціально-економічної інфраструктури: шкіл, дитячих садків, шляхів, електропостачання, каналізаційних систем та систем водоочищення у бідних кварталах тощо. Наші військовослужбовці супроводжували гуманітарні конвої, навчали іракських вояків. Особливо небезпечним завданням була щоденна інженерна розвідка. Українці перевіряли автошляхи на наявність закладених бойовиками мін, фугасів. Різної вибухівки було знешкоджено тисячі одиниць, а відтак наші сапери врятували чимало мирних людських життів. Щоденно військовослужбовці 81-ї тактичної групи брали участь у заходах з вилучення у населення зброї на ірано-іракському кордоні спільно з прикордонною поліцією Республіки Ірак.

— Ставлення простих іракців до нас було добрим, — говорить Андрій Антонюк. — Багато в чому завдяки нашому командуванню, зокрема командиру групи генерал-майору Сергію Горошникову і начальнику штабу полковнику Ігорю Оверіну, котрі змогли встановити дружні контакти з місцевою владою. Звісно, що безхмарною наша служба в Іраку не була. Адже бойовики не раз намагалися дестабілізувати ситуацію. Був випадок, коли навіть обстріляли з відстані півтора кілометра зі стрілецької зброї КПП нашого базового табору, який поміж українців мав назву "Золоті ворота ".

На щастя, ніхто з наших вояків тоді не постраждав.

Сьогодні майор Антонюк обіймає посаду начальника відділення призову Чернігівського обласного військового комісаріату. День учасника бойових дій на території інших держав, який у нас офіційно відзначається 15 лютого,

— це його день і день його товаришів, з якими довелося нести службу в далекій арабській країні. На запитання, що дала Андрієві служба за кордоном, він відповідає коротко: "Досвід. Адже армія надійна тоді, коли навчається у реальних умовах. А ще — пам'ять на все життя про Ірак, іракців, і, звісно ж, про маленьку Бітуль".

Український миротворчий контингент — єдиний, що зміг підготувати для Збройних сил Іраку повноцінне з’єднання на рівні бригади. Ця бригада чисельністю 2700 осіб була і сертифікована за участю американського та польського командування багатонаціональних сил в ї Іраку як готова до виконання завдань за призначенням. Саме під їх контроль передала свою зону відповідальності 81 татична група.



ДОВІДКА

81-а тактична група у 2005 році завершила місію українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак. За час перебування військовослужбовці групи: реалізували понад 60 проектів з відновлення соціально-економічної інфраструктури провінції Васіт на суму 3,2 млн. доларів США; вилучили 21 одиницю стрілецької зброї, знищили 60 тисяч артилерійських снарядів, мінометних мін, ручних гранат, 55 тисяч набоїв до стрілецької зброї; здійснили 71 конвой, 860 патрулювань.

Валентин Буряченко, «Гарт» №7 (2291) від 16 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: