Яка Україна - таке й українське

Талалаївський район справедливо називають маленьким Кувейтом Чернігівщини, адже з його надр викачується близьке 45 % чорного золота, що видобувається в області. Це мільйони тонн нафти, а ще — мільярди кубометрів газу. Але за тридцять чотири роки нафтової окупації Талалаївщини гроші, що сплачувалися державі за видобуток нафти, не попа-дали до місцевого бюджету, а жителі району, образно кажучи — сидячи на газу, так і не дочекалися газифікації своїх осель, зате надихуються різними відходами нафтовидобувного виробництва кожного дня упродовж уже трьох десятиліть донесхочу, а багатотонні вантажівки, які обслуговують бурові, ущент порозбивали дороги. Та бізнесменам на це начхати. Ось і виходить — чим краще і багатше живуть вони, тим гірше живеться простим смертним. І що цікаво, нафтовим ділкам закони не писані. Ось яскравий приклад. Незважаючи на те що депутати Чернігівської обласної ради на засіданні восьмої сесії п’ятого скликання, яка відбулася 26 січня, не дали (уже вдруге!) згоди на надання в оренду земельних ділянок для НГВУ „ Чернігівнафтогаз ” ВАТ „ Укрнафта ” із земель запасу Української сільради Талалаївського району для будівництва й облаштування двох нафтових свердловин, на одній вишці бурові роботи уже ведуться на повну силу. Обговорення “нафтового” питання на сесії було бурхливим і болючим. Керівник апарату Чернігівської облдержадміністрації, депутат облради Володимир Приходько (якого підтримали депутати Л. Леонов та Л. Сорока) вніс пропозицію повернутися до нього після підписання керівництвом ВАТ „Укрнафта”

Програми соціально-економічного розвитку області, яка підготовлена і подана на підпис.



ТИНЯЛАСЯ НАЗВА ВІКАМИ

Офіційна радянська історія датувала першу згадку про Українське (до 1964-го — село Ярошівка) 1629 роком. Але науковці копнули ще глибше і виявили: найдавніша письмова згадка про Ярошівку — 1149 рік! Цілих 480 років відкопали. Уже тоді Ярошівка славила прапор Переяславського князівства. У XVII ст. село входило до Срібнянської сотні Прилуцького полку. У XVIII ст. Ярошівка належала прилуцьким і полтавським полковникам Гор-ленкам, а з початку XIX ст. — Скоропадським. До 1917 року тут господарювали рідні письменника, мистецтвознавця і фольклориста Василя Горленка. який похований у Ярошівці.

Свого часу в садибі Горленків гостювали Панас Мирний та художник-архітектор В. Г. Кри-чевський. У 1968 році у селі згоріла дерев’яна церква. За радянської влади у ній була 8-річна школа, а ще раніше — церковнопарафіяльна. В Українському була центральна садиба колгоспу ім. Кутузова. А тепер у селі — приватне сільськогосподарське підприємство „Фортуна”. Є в Українському своє відділення зв’язку, АТС, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, клуб із кіноустановкою та бібліотека. Але скоро усім цим користуватися будб нікому.

Адже ще у 1985 році в Українському проживало вдвічі більше людей, аніж сьогодні. Із 542 нинішніх жителів переважна більшість — пенсіонери. Із 272 будинків 50 — пустують. Минулого року в селі померло 23 мешканці, а народилося лише дев’ять.

Уже за січень цього року в інший світ відійшли три українці. Наприкінці 80-х до школи ходило 105 учнів, а тепер 80. У першому класі навчається всього-на-всього три школярики, а дитячий садок відвідують 15 малюків. Ще зовсім недавно ж їх було близько 30.

— Молодь не хоче жити у селі, розбігається, бо тут жити неперспективно, — говорить голова Української сільської ради Лариса Лисенко, - немає роботи. Декому з чоловіків пощастило — їх узяли до себе на роботу нафтовидобувний. Заробітна плата там складає від 500 до 2000 гривень. Минулого року на рушничок у селі стали дві пари, а в січні цього року — одна.

СТРАШНЕ СУСІДСТВО

Як уже згадувалося, процедура дозволу на експлуатацію нафтових свердловин не пройдена до кінця і не затверджена депутатами облради, та бурові роботи на одній із вишок йдуть. Проводить їх Прилуцьке управління бурових робіт — один із підрозділів НГВУ „Чернігівнафтогаз”. За словами виконувача обов’язків начальника бурової Сергія Білобородька, нафтовикам треба пробурити 3993 метри, аби дістатися до чергового запасу чорного золота. Уже пробито дві тисячі метрів породи.



Нафтова вишка окопалася неподалік від городу Ольги Лободи. І хоча син та чоловік Ольги Василівни працюють на газорозподільній установці, тобто в структурі „Чернігівнафто-газу", у жінки є претензії до видобувників:

— Вранці дихати нічим від викидів із бурової. День і ніч гуде. Телевізор нормально через той гул дивитися неможливо. Колодязну воду пити без кип'ятіння не можна. Осад у ній страшенний. Та й рівень води з якихось причин постійно змінюється. Одне слово, хочу,, щоб свердловину з мого городу прибрали.

Без перебільшення, Ользі Лободі ще й пощастило, адже у її колодязі хоча б є вода. А ось у колодязі пенсіонерки Ніни Дончак взагалі порожньо. Колишня доярка пов’язує це із1 нафтовими розробками: — Відтоді, як три

роки тому купила цю хату, води з колодязя не пила. Доводиться привозити воду бочками, економити. Нафтовидобуток дуже шкідливо вплинув на екологію села.

Аналогічна ситуація і в господарстві вчительки Людмили Черкас, і в більшості господарств тих, хто живе на так званому Дмитрівському шляху.

ДГГИ П’ЮТЬ ОТРУЄНУ ВОДУ

— Санепідемстанція району вимагає від сільських породіль привозити на аналіз воду, яку ті будуть пити, використовуватимуть для приготування їжі малюкам тощо, — говорить сільський голова Українського Лариса Лисенко. — В усіх колодязях села, за висновками медиків, вода не придатна для вживання. Але куди подітися від цього? Отож діти п’ють воду з - високим вмістом нітра тів та і мазуту. Сусідство з нафто-вими свердловинами не дає сільській громаді ніякого економічного зиску. НГВУ „ Чернігівнафтогазп сплачує лише за оренду землі. Одна бурова займає близько двох гектарів. За рік за один гектар сільський бюджет отримує 2 тисячі гривень та ще 300 за одну законсервовану свердловину.

ЗА ЩО БОЛИТЬ ГОЛОВА У ГОЛОВИ?



Голова Талалаївської райдержадміністрації Володимир Опришко стурбований такою ситуацією і миритися з нею не хоче. Або нехай нафтовики відраховують у бюджет району певний відсоток і за рахунок цих грошей втілюватиметься ужиття програма соціального розвитку Талалаївщи-ни, де живуть сотні нафтовиків із сім'ями, або нехай припинять свою згубну діяльність.

— Проблема характер-на не лише для Українського, а и для усіх сільських рад району, де е нафтові свердловини, — говорить Володимир Опришко. — За ті роки, скільки НГВУ „Чернігівнафтогаз" видобуває з надр нашої землі нафту та газ, із 45 сіл району газ підведено лише до кількох. Навіть у райцентрі не всі могли похвастатися наявністю блакитного палива аж до 2005 року. А що вже казати про віддалені села. Ситуацію вдалося дещо поліпшити два роки тому, коли у районі предметно взялися за цю справу. Було завершено газифікацію Талалаївки, взялися за Сильченкове, Березівку, Скороходове, Попори, Липове, Корінецьке. У цьому селі з газом будуть жителі 50 будинків та загальноосвітня школа. Будуємо підвідний газопровід до Чернецького. Звичайно, самостійно без допомоги облдержадміністрації, безпосередньо її голови Миколи Лаврика, нам з цим не справитись. Але й нинішні темпи газифікації нас не влаштовують. Люди із села тікають, бо немає підтримки селянина з боку Держави. Немає чіткої програми розвитку села тощо. Зараз перед нами стоїть завдання врятувати хоча б центри сільських рад їх у нас в районі 13. Нині на Талалвівський цех -промисел №4 експлуатує 90 продуктивних нафтових свердловин. У тому ж Українському їх 8. Щодоби із надр земель району видобувається нафти та газу на суму у межах 1 мільйона гривень. До дербюджету за видобуток нафти і газу лише Та-лалаївським цехом-про-мислом передбачається сплачувати ренти 230-250 мільйонів гривень за рік. Але сам район від цього нічого не має.

Забирають багатства, а з людьми ділитися зась. Виходячи з цього, ми звернулися до народного депутата України Олега Ляшка з проханням порушити питання про виділення Тала-лаївщині хоча б 5% із тих мільйонних відрахувань. За ці гроші за 5-6 років із району можна зробити лялечку і хоч якось компенсувати ту шкоду, якої завдають нашим людям, хоча здоров9я і не купиш. На нинішній рік запланований бюджет Тала-лаївщини складає 18 мільйонів гривень. Зазначу, що наш регіон глибоко дотаційний, адже власних надходжень маємо у межах 4 мільйонів, решту суми покриває держава. Тому пгять відсотків від 250 мільйонів (а це понад 12 мільйонів гривень) нам ой Як пригодилися б. Тому вкрай необхідно, щоб кер/-вницгво ВАТ „Укрнафта" підписало Програму соціально-економічного розвитку області.

Хотів би наголосити, що контакти із „Чернігівнафто-газом ” були тіснішими до того часу, поки „Укрнафта” не узурпувала владу. Налагодити зв'язки із Києвом тепер неможливо. Усе, що вдалося, то це поспілкуватися із головним бухгалтером „Укрнафти”, далі піти не дають. Керівництво акціонерного товариства віддає перевагу спілкуванню лише з верхівкою області і не нижче. Тому і до начальника НГВУ „ Чернігівнафтогаз" претензії пред'являти не логічно: він нічого без киян не вирішує.

БУЛИ Б ГРОШІ, А КУДИ ЇХ ВИТРАТИТИ, ЗНАЙДЕТЬСЯ

Два роки Володимир Опришко очолює Талалаївську райдержадміністрацію. За це час розв’язано багато проблем. До приходу Опришка у районі зовсім не працювала кредитна програма "Власний дім". Люди почали охоче брати солідні суми. Тільки за ці кошти прокладено 10 кілометрів вуличних газопроводів, газифіковано 1б будинків. У селах з’явилося 11 нових житлових будинків. Зведено храм у Липовому, а у Талалаївці почали будувати. Вперше за 15 років встановили та запустили блочно-модульну газову котельню, яка опалює хірургічне, гінекологічне, терапевтичне та дитяче відділення райлікарні. Навесні в Українському відкриється щойно збудована школа. У перепек тиві продовження будівництва третьої черги централь ної райлікарні на 100 ліжок, зведення каналізаційного колектора в райцентрі тощо. Всього нинішнього року планується побудувати в Талалаївському районі 23 об'єкти соціального призначення. На це треба понад 12 мільйонів гривень.

— Сподіваємось, що ВАТ "Укрнафта" все-таки виділить на цю справу необхідні кошти, — говорить Володимир Опришко, — та більш ніж мільон гривень надійде державних субвенцій. Тоді стане продуктивним у плані соціального розвитку для нас і рік нинішній.

Андрій Димич, «Гарт» №6 (2290) від 9 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: