Iнтернет для студентів: «за» і «проти»

Є така думка, що прогресом рухають ліниві люди, що саме вони створюють нові технічні блага, аби не напружуватися самим. Можна довго сперечатись із цього приводу, та так і не знайти єдино правильної відповіді.

Безсумнівно одне: багато чого робити самим уже, дійсно, не доводиться. Наприклад, якщо раніше заради потрібної інформації треба було відвідати бібліотеку, перегорнути гори книжок, систематизувати знайдені відомості тощо, то тепер просто знаходиш відповідний сайт в Інтернеті й отримуєш вичерпну відповідь на своє питання. Це дуже зручно — економія сил і часу. З цим особливо і одностайно погоджуються студенти, яким постійно доводиться писати реферати, контрольні, курсові, дипломні роботи, різні дослідження і т. д., а в Інтернеті майже завжди можна знайти будь-який матеріал. Для тих же студентів, які взагалі не хочуть, не можуть або не мають часу готувати такі роботи, існують послуги, оголошення про які рясніють скрізь. Один із варіантів: „Студентам! Набір тексту, контрольні, курсові, дипломні, магістерські роботи, практики, реферати, розробка білетів на екзамени й заліки. Телефон: ...”. Такий прогрес, який знижує рівень самостійності, творчості, осмисленості праці студентів, оцінюється неоднозачно. А як саме, я запитала у викладачів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Банзерук Оксана Вікторівна, заступник декана філфаку з виховної роботи, висловилась категорично: „До використання студентами Інтернету я ставлюся абсолютно негативно, адже зазвичай це не допомога, а замінник праці студента. Тому я проти таких тем,.матеріал із яких можна знайти на будь-якому сайті, що відповідає заданій тематиці. У студентських роботах я одразу ж помічаю запозичену з Інтернету інформацію, тому що, по-перше, знаю всі ці сайти — сама ними користуюсь при потребі, по-друге, це абсолютно рафінований, „вилизаний” текст, який не відповідає стилістично всій роботі. Я завжди попереджаю студентів, що такі компіляції просто не будуть оцінені, особливо тоді, коли задана тема була спільна для всіх, через що роботи повторюють одна одну, бо скачані з одного сайту. Одразу видно також, якщо робота написана „на замовлення", тому що „замовники” — це, як правило, слабші студенти, а „виконавці" — здібні й теоретично підготовлені. Отож виходять своєрідні „ножиці" між рівнем підготовки студента і рівнем поданої ним роботи. Інша річ, якщо студент творчо використовує отриману інформацію, осмислює і підпаштовує її під свою тему. Такі студенти є, і навіть на першому курсі, але їх небагато. Тому я вважаю, що варто все ж таки обходитись без Інтернету".

Студенти, наукові керівники яких дотримуються такої позиції, шукають оголошення про написання робіт на замовлення, в яких існує припис „Списування робіт з Інтернету виключено!” . Таких теж немало — попит породжує пропозицію.

На запитання „Особисто ви „за” чи „проти” використання студентами Інтернету при написанні робіт ?" Киричок Григорій Анатолійович, який працює на кафедрі зарубіжної літератури, сказав: „Це діалектичне питання. Тут є свої плюси і мінуси. З одного боку, в Інтернеті можна знайти необхідний теоретичний матеріал швидко і без особливих зусиль. Але це корисно лише тоді, коли ця інформація потім допрацьовується, адаптується, інакше це просто навчає користуватись комп'ютерною технікою, а не проводити дослідження. Крім того, студенти ще не навчилися робити посилань на певні сайти, якщо вже використовують їх дані, хоча культура посилань має бути дотримана в будь-якій роботі. Проте ніяких штрафних санкцій до таких студентів я не застосовую".

Позиція Бондаренко Алли Іванівни, доцента кафедри методики викладання української мови та літератури, ще лояльніша: „Забороняти користуватись Інтернатом — це вчорашній день, адже людство йде вперед і сьогодні в Інтернеті є цікава інформація, якої не знайдеш в інших джерелах. Особливо це стосується тих тем і проблем, які є новими й малодослідженими. Але, звичайно, ці дані треба творчо переробляти, слідкувати, щоб не було повторів, стилістичних і граматичних помилок тощо. А оскільки я дозволяю використовувати такий вид допомоги, у моїй практиці не було випадків, щоб у студентських роботах дані з Інтернету використовувались без посилання на сайт”.

Отже, як бачимо, позиції викладачів у ставленні до Інтернет-допомоги відрізняються, але усі вони погоджуються в тому, що при усій своїй цінності мережа Інтернет не може і не повинна повністю замінити самостійну працю студента, інакше рівень його професійної підготовки знизиться. А прогрес має бути людині на користь, а не робити її пасивною і бездіяльною.

Аліна Селюк, студентка Ніжинського державного університету

«Гарт» №4 (2288) від 26 січня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: