Бугай до смерті забив чоловіка

В попередньому випуску газети «Вісник Ч» було написано про те, як у Звеничеві Ріпкинського району бугай до смерті забив чоловіка. Наразі відкрилися нові подробиці цієї справи. До редакції, зокрема, звернулася дружина загиблого Миколи Хоменка Галина Іванівна.

— Як з'ясувалося після похорону, є свідок цієї страшної історії. Звісно, по гарячих слідах до правди легко домішуються чутки. Насправді чоловік мій і не думав парувати корову. Він просто повів її припинати. Та раптом з-за кущів вискочив бик і побіг до неї. Чоловік дуже любив корівчину, отож кинувся її відбороняти. Якраз у цей час сусіда Іван Кошко косив город, тож помітив мого Миколу на полі. Поки пройшов черговий покіс і підняв голову, то вже побачив лише господаря бика, який сидів на возі та за чимось спостерігав. Також чувся несамовитий рев бика і людські крики. Те ж саме каже й сусідка... На полі, крім господаря бугая Михайла Гіневського, нікого не було, то сусіда подумав, що мій Микола просто пішов додому.

Раптом через годину до нього приїхав на возі Гіневський і запропонував буцімто пошукати мого чоловіка в полі, аби раптом чого не трапилося, бо ж бик зірвався. Той згодився, хоча здивувався. Поїхали ж «чомусь» одразу просто на те місце, де лежав уже мертвий і холодний мій Микола. Усі ці подробиці Іван Кошко розповів і працівникам міліції. А мені — вже опісля...

Не можу повірити, щоб людина, у котрої, за словами того ж сусіди, лежали на возі й вила, й залізний прут, міг спокійно спостерігати за тим, як його власна худобина вбиває людину! Та мій же Микола не раз рятував його корів (у Гіневського було аж сім голів худоби). Одна ніяк не могла розтелитися, а інші тричі давилися яблуками... Тепер, кажуть, того страшного бика він здав. А чого ж чекав до того і чому не попереджав людей, що бугай небезпечний і колеться?

Зараз цією справою займається міліція, а потім ми будемо звертатися до суду.
Корову нашу ми віддали сестрі у Велику Вісь. То годувальниця наша днів зо три нікого до себе не підпускала. Ну, сестра й каже їй: «Немає вже твого хазяїна, житимеш у нас, інакше пропадеш, прийдеться здати тебе на м'ясо». Корівка подивилася на неї, поклала голову на коліна, і з її очей покотилися сльози...

Ми намагалися зв'язатися з Михайлом Гіневським, аби почути його версію трагедії, але телефон сусідів у Звеничеві, який нам дали у сільраді, не відповідав.

Нині цією справою займається ріпкинська міліція.

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №27 (1207)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: