Від завтра Україна переходить на літній час: годинникар Олександр очікує напливу клієнтів (відео)

Від завтра Україна переходить на літній час. У ніч із суботи на неділю стрілки годинників потрібно перевести на годину вперед. Очікує напливу клієнтів чернігівський годинникар Олександр Котлобай. Уже тридцять п’ять років до нього звертаються за допомогою містяни, аби він змінив час на потрібний. Майстрові сама традиція переводу не подобається, натомість радіє тому, що може допомогти людям. У майстерні Олександра Котлобая побувала наша знімальна група.



У майстерні чутно звук одразу кількох годинників і настінних, і наручних. Олександр Котлобай наразі працює над найскладнішими екземпляром, який у нього є на цей час – таким японським годинником, який заводиться сам, від руху руки. За тридцять п’ять років роботи навчився чути кожен годинник окремо і не звертати уваги на те, як звучать усі одночасно.

«Зараз уже звик. Не чую, і не відчуваю. – заходить клієнт, «ну що там Саша? Та винтик відкрутився, забирайте. Дякую Дай Бог».

Саме за таких вдячних клієнтів і любить свою роботу, розповідає Олександр Котлобай. А якщо говорити про годинники, то перевагу надає роботі зі старовинними.

«Яким по сто, по двісті років. Які рідкісні. Хочеться, відновити просто для себе. Вони душевні годинники. Ви їх робите – вони не пластмасові. Там пластмаси немає.

З історією зіштовхуєшся. От приносять годинники, яким сто п’ятдесят років. Нещодавно приносили. Він працював у пана. І пан йому подарував такі старовинний красивий кишеньковий годинник Павел Буре, красивий. Царські годинники приносять».

Мрія майстра – попрацювати із найскладнішим годинником.

«Я хотів би турбійона. Це той, який сто двадцять тисяч доларів вартує і вище. Але в Чернігові не зустрічав ні в кого. Вони там обдурили гравітаційне поле Землі. Там зроблений такий механізм, який на площині крутиться весь час, воно в одній плоскості. А там воно крутиться і міняє площини, як у кулі. І там цікаво подивитися б. І це найдорожчі годинники, ці турбійони. Складніше за них ще не придумали».

Годинникарів у Чернігові, за словами Олександра Котлобая, тринадцять.

«Люди, які цим займаються, - фанати, напевно, ті хто лишились».

Такій спеціальності у місті більше не навчають, але актуальності ця професія, на думку майстра, не втратить, адже люди продовжують купувати годинники як елемент іміджу.

«Ви заходите у будь-яку установу, на вас дивляться – на туфлі, на зачіску, на годинник. Ну це – ваше обличчя».

Переважна кількість клієнтів – постійна. Деякі добираються до майстерні із інших районів Чернігова, навіть якщо є місця ремонту ближче.

«Він бере, у нього годинник великий, ставить його на візок і везе сюди. От, наприклад, проходить п’ять років, він заїхав – на. Знову профілактика, помий, помаж, щоб вони у мене бомкали. Бо дружина свариться».

Скільки всього годинників відремонтував за тридцять п’ять років, Олександр Котлобай навіть приблизно підрахувати не може. Шість днів на тиждень він перебирає механізми, замінює батарейки, шліфує та полірує корпуси.

Наразі чекає клієнтів, яким потрібна допомога у переводі годинників. Найчастіше звертаються бабусі та люди із вадами зору.

«Буває за день людей двадцять. У день переводу. У перший день. Це мінімум. От від завтра почнуть просити: переведи, бо я сама не можу або сам не можу. І до середи десь. У середу вже всі попереводять.

Треба знати специфіку, треба знати, на яку кнопку натиснути і відпустити. Бо там корекція. Ну треба знати. Якщо ви не на ту кнопку натисните – вони заблокуються і зупиняться на одному часі».

Сам Олександр Котлобай – противник переводу годинників. Каже – від цього змінюється режим, і старшим людям звикнути до нього із кожним роком важче. Але щоб не сталося – завжди допоможе перевести стрілки на потрібний час.

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: