Арифметика для Фреді.

Є така річ – софістика. Її вадою є те, що вона бере якусь форму і видає її за суть. А потім, маніпулюючи властивостями форми, намагається видати це за оперування з суттю, до котрої жодного відношення не має.

Метою софістики є довести неправоту співбесідника і показати свою зверхність над ним. Навіщо? Це вже окрема тема, але в її основі лежить паразитизм, тобто в тому чи іншому вигляді прагнення перерозподілу на свою користь, а не творення.
Розглянемо декілька прикладів.

Дорога. В ямах. По Чернігову. Мета – покращити її стан. Фінанси, як завжди, обмежені. Шо потрібно зробити? Правильно – відремонтувати найменш якісні місця.

Тепер уявіть собі, що приходить персонаж і питає – скільки метрів дороги ви довели до якості європейського автобану? Ну, можна було за ті кошти збудувати півметра автобану. А сенс? Ми зробили так, що по цій дорозі можна більш-менш їздити! Що чуємо від персонажу? Вірно – ви нічого не зробили, ви нічого не варті!

Школа. Перший клас. Чернігів. Мета – навчити дітей основам письма та ліку. Приходить персонаж і питає – скільки учнів в повному обсязі знає вищу математику? Та ніскільки, ми тут до таблички множення доходимо класом… Значить ви нічого не зробили і нічого не варті!

Суспільна освіта. Блоги Города. Чернігів. Мета – підвищити рівень суспільної освіти чернігівців хоча б до мінімального, на сьогодні, рівня. І ось маю питання від Freddy_Krueger-а:
«Сколько человек Вам, удалось убедить в своей теории? Хоть кто-то, пошёл за Вами? Где блять, доказательства существования ваших сподвижников. Хоть одно имя назовите.»
«Ну не тяни, давай имена и ссылки, и желательно отдельным постом. Мол, вот Эти люди в меня поверили и стали на путь истинный.»

Ось так от, демократу Трегубенку потрібно пред’явити членів своєї тоталітарної секти! Чому тоталітарної? Бо в ній все замикається на лідера, вождя, вчителя, гуру. А в демократичній системі кожен стає повноцінною, самодостатньою частинкою загального. Тобто, те, що Freddy_Krueger представляє як головне, насправді жодного значення не має.

Але важливо інше – наскільки чернігівці перестають бути запліснявілими міщанами, котрі здатні тільки отримувати щось з суспільного, а не творити його? Одиниці, так, саме так і діють. Завдяки Трегубенку? Ні, завдяки своїй розумності та відповідальності. Хоча, не виключено, що в тому є і Трегубенкова копійка, але те не головне.

А решта? Вони теж стають трохи менш знахабнілими міщанами. У всілякому випадку вже не так плачуться за тоталітарним минулим.

Стануть вони колись громадянами? Більшість так, частина з лискою і помре. Але останні ніколи себе не будуть відчувати людьми «першого ґатунку». Вони будуть так, міщанами, дрібними, обмеженими паразитичними сутностями, нездатними творити успішну державу і якісно в ній жити.

І Трегубенко цьому сприятиме. Ні, не так, як в комуністичній імперії з допомогою загрдзагонів НКВС-ників з кулеметами у спину бійців. По іншому – тихо та спокійно показуючи загалу суть такої паразитичної позиції.

Навіщо це? Є об’єктивна, життєво важлива проблема. Не менш важлива і загрозлива, чим під час ворожого нападу на країну. Чи можна в такій ситуації дозволити домінувати дезертирам, мародерам і зрадникам? Ото ж!