Мрії про Чернігів.

Мрія в мене проста - мрію про те, щоб Чернігів, як й інші населені пункти України, став одним з найбільш придатних в світі для роботи і життя. Тепер залишається визначити, в який спосіб досягти поставленої мети. Відразу доречно визначитися по відношенню до самих чернігівців – як з ними бути? Реалізовувати намічене всупереч їх волі, у відповідністю з нею, чи взагалі посередництвом волі і зусиль їх самих? Вибираю останній варіант, він мені подобається найбільше.

Отже, як зробити так, щоб самі чернігівці зробили свій Чернігів одним з найкращих в світі міст? Мабуть, слід зробити так, щоб чернігівці були здатними до того і мали відповідне бажання. Хоча, останнє витікає з попереднього – якщо вмієш зробити набагато краще і отримати для себе від того величезне покращення, то образ майбутніх благ і є потужним стимулом до дії.

Отже, потрібно окрилити чернігівців такими знаннями, такою програмою дій, котра б привела їх до власного блага!

Перша думка звучить так – порадити їм багато і жертовно працювати на спільне благо, на своє місто і країну!
І відразу ж приходить друга думка – ні, нічого з того не вийде, результати самовідданої праці чернігівців привласнить якийсь нахаба, котрий придбає собі вишукану Toyota Camry і помчить на ній, разом з рештою заробленого чернігівцями, у своє власне, неймовірно заможне та щасливе життя.

Як бути в такій ситуації? Так, як і всі – намагатися собі щось отримати не працюючи на ту, неймовірну велику й прожерливу машину споживання корумпованих верхів і низових пільговиків.

Але ж при такій поведінці руйнується суспільство і держава, можливості нормального життя тільки зменшуються!
Отже, на перший план виходить потреба встановити досконалі суспільні взаємовідношення, такі взаємовідношення, котрі б забезпечували найоптимальніше для кожного чернігівця поєднання загальнодержавного розвитку з особистим.

Ось тут і починаються проблеми – творити середовище, для свого життя і діяльності на рівні вищому від особистого, можуть тільки люди певного цивілізаційного рівня розвитку. Але багато хто до того нездатен.

Приміром, нездатні особі первісного племені – вони не мають відповідної культури. Єдине, що вони можуть, так це підтримати всевладдя вождя, котрий їх своєю волею об’єднає для задоволення своїх потреб. Звісно ж, про розумність вождя не питай, тут як поталанить.

Нездатні до досконалої суспільної організації і раби – вони позбавлені свободи. Єдине, що вони можуть, так це вірно слугувати повелителям. Або боротися за свободу. Проте, сама по собі свобода жодним чином не здатна забезпечити їм більш якісне життя – колишні раби можуть почати просто знищувати самі себе борючись за право стати рабовласниками над своїми побратимами по колишньому рабству.

Нездатні до нормального життя і пострадянські люди – рівень їх суспільної культури дорівнює печерному, по суті вони є добровільними рабами.

Отже, висновок перший – Чернігів стане містом щасливого життя тоді, коли його населення стане громадянами і зробить його таким.

Інші народи віками працювали на свій розвиток, в тому числі й суспільний, в тому числі й своєї державності. Чи можна чернігівцям швидко навчитися бути громадянами? Звичайно, теоретично. Практично ж більшість чернігівців настільки запущена, що навіть не знаходяться на початку шляху. Вони намагаються рухатися в протилежному розвитку напрямку. Їхня позиція зводиться приблизно до наступного:

«Я? Управляти містом і країною? Навіщо, адже прийде Лисичка Юля з Котом Вітею, принесуть пакет харчів і попрохають дозволити їм управляти країною і містом замість мене в моїх інтересах. І я дозволю, це дуже вигідно! Крім того, якщо ми самі будемо управляти країною, то це вже буде демократія. А ми знаємо, що там, де демократія, всі нетрадиційні, це огидно. Тому ми будемо й далі шукати собі доброго і ласкавого, але суворого пана, котрий нами мудро керуватиме!».

Абсурд? Звісно. А може й не абсурд?

В тварин таких проблем не виникає, що заклали їм до інстинктів, те і діє. Люди ж здатні зводити руки до неба і прохати порад більш мудрих способів поведінки, чим закладена до інстинктів. От тільки відгукнутися порадою може як Бог, так і Лукавий. При цьому поради Лукавого набагато спокусливіші, приміром: «Знищіть багатих і розумних, і ви станете розумними та заживите багато!».

Отже, попрохали поради і отримали відповіді. Що далі? Потрібно використати те, що є в людей і чого немає а тварин – розум. Потрібно зробити те, що робили люди вже більше чотирьох тисячоліть тому – критично проаналізувати отримані поради, те, до яких наслідків призведе їх реалізація. Наслідків короткотермінових і віддалених в часі. Проаналізувати, що буде, коли всі члени суспільства саме так чинитимуть. І якщо з’ясується, що порада корисна, тобто, що вона від Бога, то зробити її нормою свого життя. Може чули, «Закон понад усе!». Та не закон, а спільний розум, спільні цінності та інтереси, спільне прагнення розвитку й досконалості понад усе, звісно, сформульовані в законах.

Висновок другий – тварини і примітивні люди діють на основі інстинктів та міфів і об’єднуються навколо вожака-вождя. Сучасні люди свою поведінку вибудовують на основі розуму і об’єднуються навколо спільних цінностей та інтересів, сформульованих в закони.

Ось так ми підійшли до дуже важливого висновку – щоб жити як люди, нам потрібно ставати людьми. Так, серед нас люди є. Ті, хто сам став людиною і прагне інших такими ж зробити – їх впізнати легко, вони прагнуть втілити далекоглядні суспільні інтереси в закони і забезпечити їх дотримання. Але їх одиниці, більшість же знаходиться на рівні звірів – вони полюбляють повити на небо з величезним смутком в своїх очах, вони норовлять покусати тих, хто прагне стати громадянами. Втім, краще ніж Михайло Булгаков їх змалював в образі Шарикова і Швондера, їх не змалюєш. Проте, вони воліють себе ототожнювати з професором Преображенським.

Що робити? Людей розвивати, а людиноподібних тварин спонукати до розвитку. І не тільки цукерками, а й показом їхньої примітивної, невідповідної людським критеріям суті.

Ось така моя мрія – розвинути чернігівців в суспільно-політичній царині до рівня людей. А щасливе життя вони собі самі збудують з величезною насолодою і реалізують всі свої мрії.

Від чого ж залежить розвиток Чернігова? Від середовища, головного його середовища, мета-середовища - інформаційного простору.

Я кличу чернігівців до іншого, якісно кращого життя. Але в його основі лежить абсолютно інша культура, базована на абсолютно інших наріжних каменях. Замість емоційної приємності в ній домінує раціональний розум, замість цієхвилинності – стратегічна далекоглядність, замість рабства – свобода, замість вождів – закони, замість індивідуального шкурництва – суспільність індивідів.