Дяка Валерію Степанову (Мамонтову-Kotval-у).

Дяка за сформульовану відповідь. Страшну за своєю суттю, але сформульовану – це дуже важливо.
Далі наведено частину діалогу, котрий відбувався тут. Він неймовірно засмічений, тому цитую тільки важливе.


kotval 20 Июля 2013 г. (13:23)
я не устану повторять вам:
Я можу провести логічний ланцюжок від потреб розвитку суспільства через діяльність даних політиків до висновку, чому Ляшко на сьогодні корисніший від Кличка і Гриценка. При цьому я використовуватиму лише важливі для майбутнього України фактори. А от такі як freddy_krueger цього зробити не можуть.
выполните. иначе - сознайтесь, что не можете. хоть честность проявите, вместо ума-то.


tregube 20 Июля 2013 г. (14:27)
Тепер, щодо логічного ланцюжка. Він дуже простий і я Вам його не раз наводив. Але Вашої понятійної бази не вистачає для того, щоб його зрозуміти. І тому Ви вкотре прохаєте надати Вам те, що вже надавалося, але Ви його зрозуміти виявилися не в силі.
Проблема Ваша в тому, що Ви не здатний оперувати демократичними поняттями, котрі використовує сьогодні весь цивілізований світ.
Так от, в демократичній системі координат головним багатством нації є рівень культури її громадян, зокрема, здатність ефективно керувати своєю державою. В тоталітарній навпаки - забитість людей, це полегшує керованість суспільством з боку вождя.
Тепер про нардепів, які пишуть накази, котрі чомусь називають законами. Совкового типу нардеп стоїть над народом, він з ним практично не спілкується, а як і спілкується то тільки з трибуни і як зверхник, котрий діє від імені людей і начебто в їх інтересах.
Ідеальний нардеп в ідеальному суспільстві просто формалізує волю людей.
Ляшко проміжний варіант - він спілкується з людьми і досить часто обговорює ті законодавчі норми, котрі варто прийняти як норму нашого життя, в тому числі й формалізувати через законодавчий орган. І Ляшко це робить значно більш повно і більш якісно, чим Кличко та Гриценко. Тобто, він більш зближує громадян і законодавство, чим ті ж Кличко та Гриценко. А це і є головна діяльність, котра забезпечує розвиток суспільства.
Правда ж нічого не зрозуміли, Валерій Степанов!

kotval 20 Июля 2013 г. (20:08)
Так от, в демократичній системі координат головним багатством нації є рівень культури її громадян, зокрема, здатність ефективно керувати своєю державою. В тоталітарній навпаки - забитість людей, це полегшує керованість суспільством з боку вождя.
это блаблабла. чтоб вам понятнее - банальность, господин капитан очевидность. знаете слово - банальность? запоминайте его, вы из этой субстанции состоите.
Тепер про нардепів, які пишуть накази, котрі чомусь називають законами. Совкового типу нардеп стоїть над народом, він з ним практично не спілкується, а як і спілкується то тільки з трибуни і як зверхник, котрий діє від імені людей і начебто в їх інтересах.
и снова блаблабла. планка закона нашим обществом не взята начиная с 18 века и по сей день. на нашей территории закон как таковой не работает. у нардепов выхода другого нет, как приказывать. действуют только приказы. и это еще раз дает повод посмеяться над вашим надутым снобством относительно пресловутого совка. другого пространства и другого мировосприятия нет на нашей территории. не льстите себе)
Ідеальний нардеп в ідеальному суспільстві просто формалізує волю людей.
а конь в сферическом вакууме порождает слона.


kotval 20 Июля 2013 г. (20:11)
Ляшко проміжний варіант - він спілкується з людьми і досить часто обговорює ті законодавчі норми, котрі варто прийняти як норму нашого життя, в тому числі й формалізувати через законодавчий орган. І Ляшко це робить значно більш повно і більш якісно, чим Кличко та Гриценко. Тобто, він більш зближує громадян і законодавство, чим ті ж Кличко та Гриценко. А це і є головна діяльність, котра забезпечує розвиток суспільства.
я понял, трегубенко, что вы вообще ничего не понимаете.
по пунктам:
в политическом горизонте сегодня нет людей, целью которых является выполнение формальных и главных обязанностей народного депутата. все эти люди - штыки.
законодательство, повторяю, не работает, поскольку его не принимает ни общество, ни законодатель. все, что связано с законодательством - ширма для решения вопросов кукловодов.
ляшко ничего не делает, кроме продвижения собственной персоны способом, согласованным с основными силами верховной рады.
вот вам логическая цепочка, обосновывающая одинаковую вредность для общества всех указанных депутатов.
вы лох. это я понял окончательно.
и еще одно, из жалости, добавлю.
вы все время твердите о некоем эволюционном, воспитательном процессе, который приведет народ, общество к вершинам демократии.
однако, жопа не может эволюционировать в ангела. всегда такие вещи делаются через трагические катаклизмы. страдание, раскаяние, очищение. и по-другому - никак.
почитайте маркса. законы его диалектики, как бы ни корчились либералы всего мира, исправно работают.
не лезьте ко мне больше, тупица. и не гадьте здесь, на блогах, вашим ничем.


Отже, Валерій Степанов розуміє реальний стан справ. Але чому він не прагне щось зробити для покращення життя українців? Чому намагається сконцентрувати увагу на двох речах – на безнадійності і на можливому покращенні винятково шляхом «трагічних катаклізмів»?
Ніхто й ніколи не наведе з життя прикладів, коли розвиток здійснювався з допомогою безнадії та «трагічних катаклізмів». Таким чином не можна ні страву приготувати, ні космічну техніку створити, ні систему досконалих правовідносин.
А як все корисне робиться? Науковою діяльністю, освітою, творчістю.
Чи є випадки коли потрібні «катаклізми» і то не трагічні? Так, є, таких випадків всього два.
Перший – коли щось не дозволяє готувати людей до більш високого рівня життя. І другий – коли щось блокує здійснення підготовлених, назрілих змін. Слід відмітити, що при готовності суспільства до змін, реакція воліє опір не чинити.

Яка ж мотивація Валерія Степанова? Якби це був Сергій Стук, то мова б йшла про звичайнісіньке нерозуміння. Про Степанова цього не скажеш. Сам він відповідь навряд чи схоче дати. Отже, давайте просто подумаємо про тих, кому може бути вигідна безнадія в Україні в перемішку з «трагічними катаклізмами».
Мабуть, це ті, хто прагне отримати особистий зиск від руйнації України. Це відверті вороги. Це олігархи, котрі наживаються за рахунок грабування і гноблення українців, це політики, котрі обслуговують олігархів. Хто ще? Хіба що всілякий дрібний обслуговуючий персонал перерахованих вище, приміром, секретарші, водії, політтехнологи, подібне.
Проте, мотиви в даному випадку не головне, головне – знати що веде до розвитку й покращення життя, а що до деградації.

Що ж, таке життя. Хтось намагається створити успішне суспільство для успішного життя, а хтось використати всі без винятку можливості для власної потреби не утримуючись при цьому й від руйнування суспільства та держави.