Все не так просто, або обов'язок громадянина керувати країною.

Досить повільно, але все починає займати свої місця. Хоча, цей процес дійсно важко назвати простим. Що ж, спробуємо зафіксувати стан справ на даний момент.

Ось Делайла поставила питання, скажімо так, про правила поведінки в блогах.

Перший же коментар від:

SARDANAPAL 19 Мая 2013 г. (11:56)
Обстоятельно и понятно.+

Чудово, начебто з правилами поведінки в блогах спільнота розібралася - однозначно великий позитив. В деталі вдаватися не будемо, просто відмітимо те, що спільноті потрібні відповідні взаємоузгоджені правила взаємодії. Навіщо? Відповідь очевидна - щоб забезпечити спільноті максимальну зручність і комфортність.

Але в блогах завівся поганець Трегубенко, котрий ставить питання про те, що нам потрібні такі ж самі взаємоузгоджені правила поведінки і в нашій державі.

І ось, нарешті, прямим текстом:

SARDANAPAL 19 Мая 2013 г. (23:08)

Уж не знаю к какой категории я должен причислить себя, скорее все же к совку. Я в ём родился, вырос, служил, учился, работал. А в 1991 году мне подарили "свободу", а я не просил! Помимо моей воли из меня уже 22 года пытаются сделать "свидомого", а мне не нужно! Я вполне самодостаточен. Именно поэтому назойливые призывы к самосовершенствованию с национальным оттенком я имею полное право назвать видом троллинга. Так ладно, если это просто болтовня, так ведь нет, ломаются все устои, дело доходит до мата и личных оскорблений. Согласен, бывают случаи, когда без крепкого словца не обойтись. Но ведь сплошь и рядом среди матерного словесного поноса с трудом выискиваешь читабельное слово.

Що ж, тепер можемо констатувати наступне:

1. Одним, як Сергій Стук в його безлічі клонів, існуючий суспільно-політичний устрій категорично не подобається і він прагне повернення сталінізму.

2. Більшість, від імені котрої притомно висловився SARDANAPAL, жилося в Радянському Союзі з його суспільно політичним устроєм нормально.
Але от незадача - якісь поганці поламали їм той Радянський Союз і подарували свободу! Але ж вони її не прохали! І що з нею робити не знають! Проте, вони самодостаті і не бажають, щоб всілякі тролі діставали їх закликами до вдосконалення до рівня громадян!

3. Є Трегубенко. За інших не розписуюсь, хто сам побажає, той додасть себе до цієї категорії. Так от, Трегубенко вважає, що все досить погано. Через хібність, щоб не сказати злочинність, діючого понині радянського суспільно-політичного устрою, економіка розграбовується і руйнується, населення вимирає і виїзджає, держава гине. Тобто, потрібно створювати нові для пострадянської України правила взаємовідношень в Україні. Або, іншими словами, потрібні такі правила поведінки в державі, котрі забезпечать зупинку руйнації і початок розвитку, бажано швидкого.

Ось, якось так і виходить, що прагнення Трегубенка йдуть категорично в розріз з прагненнями перших і других. Сумістити перших і других з третім - неможливо.
Маємо об'єктивну проблему - хтось когось має подолати. Або першо-другі Трегубенка, або Трегубенко першо-других. У першо-других по відношенню до Трегубенка плани крутяться навколо ідеї фізичного припинення його діяльності. У Трегубенка по відношенню до першо-других плани інші - добитися чіткої відповіді на питання: "Що ви робите і які наслідки матиме ваша діяльність?".  У відповідь звичне - да пішов ти, шизофренік, дебіл, подібне.

Чи можна когось з цих трьох груп спонукати до переходу до іншої? В даних умовах навряд. Чи можливий компроміс? Теж навряд.

Що було б бажаним? Бажаним було б долучення незадіяних в цих групах і їх аналіз того, що і як нам потрібно робити для загального блага:

1. Відновлювати сталінізм (будувати януковичізм)?

2. Не заморочуватися - все чудово!

3. Моделювати і запроваджувати такі правила поведінки, котрі забезпечать успіх державі Україна і її громадянам.