22 плювка в бік адміна.

З цікавістю проглянув блоговий запис тупоавтора Носороги на дальнем кордоне. Віддаю належне - жанру тупо відповідність запису повна.

Найперше, це ідеалізація минулого - в даному випадку блогерів часів поширення інету на теренах України. Культура загальна, і блогерів зокрема, була низькою і тоді, є низькою й зараз. Просто, в найгірших совкових традиціях тоді не обговорювалися антисовкові теми, в результаті чого совки не почували себе так некомфортно. А щодо культури тогочасних блогерів, то нагадаю хоча б про їх тодішню албанську мову, котра сьогодні практично зникла - ото було обличччя їх культури.

Друга ознака тупо, це реальний опис ситуації, і абсолютно хибне відслідковування причино-наслідкових зв'язків. Так, якість блогерів вкрай низька. Але не тому що гарні блогери пішли з носорогами на дальній кордон, а тому що погані блогери навчили своєю писаниною нинішніх, сформували низьку культуру блогерства в тому ж Чернігові.

Третя ознака тупо - поширення думки про те, що все, що роблять люди, від них не залежить - все само собою є погано. Жодного слова про мету видання, про редакційну політику, про роботу адміна і модераторів. А я тверджу протилежне - якщо блоги погані, то це результат відповідної редакційної політики та роботи адміна і модераторів.

Висновок: Носороги на дальнем кордоне є смачним плювком з боку тупоавтора і 21 блогера (на момент написання мною цього запису) в бік адміна за його погану організацію роботи блогів, за підтримку неякісного і несприяння поширенню якісного. До речі, пошукав серед поставивших позитивний рейтинг даному запису адміна і не знайшов - що ж, я за неї дуже радий, вона хоча б тупо-тест на тупість не пройшла!

Що робити? Те, про що мовиться в Святому письмі - почати відділяти зерно від полови. На клумбі (підбираю якісь зрозумілі для адміна асоціації), щоб виростити гарні квіти, потрібно ретельно полоти бур'яни, інакше вони заб'ють все культурне. Якшо хазяйка бур'яни полоти не бажає, то і клумба матиме відповідний вигляд, за що ті самі бур'яни її і критикуватимуть, адже глибоко в душі вони теж прагнуть стати квітами та жити серед квітів.