З перших секунд “Erotica Veronica” стає зрозуміло: Miya Folick не просто записала альбом — вона організувала цілу драму з елементами філософії, денс-психотерапії та сексуального самоусвідомлення на фоні синтезаторного попу. Це не музика — це аудіоверсія саморефлексії після третього келиха дешевого вина й одного дзвінка до колишнього.
Пісні ніби кричать: “Я складна, незалежна, і маю сильні почуття… які ти, звісно, ніколи не зрозумієш!” Звучить знайомо? Саме так. Це саундтрек кожного, хто колись сидів на кухні о третій ночі, обговорюючи любовне фіаско з кактусом.
Folick майстерно поєднує крихкість і гнів — у стилі “я танцюю, але мені боляче, і це важливо”. Кожна пісня — це як твіт, який ти не наважився опублікувати: емоційний, надто особистий і трошки драматичний. Але в ...