Алла Антоненко робить патріотичні пряники та бурки для захисників

 

Уперше з відомою сосницькою кондитеркою Аллою Антоненко ми спілку­валися наприкінці 2021-го. Для неї це були дуже гарячі дні ­— часу на сон майже не залишалося: лед­ве встигала пекти, покривати глазур’ю і розмальовувати по ній харчовими барв­никами свої фірмові пряники. За майже 9 років, відколи вона, медик за фахом, по­чала займатися цією справою, з’явилося багато замовників, які віддають пере­вагу не стандартним магазинним пакун­кам із солодощами для малечі, а її ви­робам.



Місцеві приходили по них самі, іногороднім відправля­ли посилки. У майстерні Ал­ли було тісно від яскравих золотих оленів, зворушли­вих янголят, тигрів — симво­лів 2022 року, снігових баб, ялинок...
У такій самій метушні ми­нули в неї і нинішні Новоріч­чя та Різдво, навіть власний день народження 1 січ­ня (цього року виповнило­ся 38). Як і торік, було бага­то замовлень на святкову ви­пічку. Однак пріоритет тепер не у цих, а в інших пряників — з оформленням, націле­ним на Перемогу.



Частина їх — з ілюстра­ціями до відомої пісні «Вра­же», створеної на вірш укра­їнської поетеси Людмили Горової Пісня з'явилася на 89-й день війни. Але й досі не лише залишається на пі­ку популярності, а й стала су­часним магічним символом України.
На пряниках також від­творені реальні події, що ма­ли місце під час вторгнення, — від зображення трактора, що тягне ворожий танк із по­гнутим дулом, і пса Патро­на — до окупантів, що хова­ються від помсти У ворогів жалюгідний вигляд і потвор­ні пики. А в українок, що ни­щать загарбників, обличчя оберегів — ляльок-мотанок. На них замість очей, губ, но­са — кольоровий хрест (давній могутній символ сонця).

На своїх виробах май­стриня почала малювати на­віть портрети конкретних лю­дей - патріотів України. Ска­жімо, популяризатора бор­щу Євгена Клопотенка, ко­трий, за його словами, у боротьбі за цю страву відкрив власний фронт війни з рос єю. «Пряничний» Євген сма­кує борщ опустивши ноги в посудину з написом «щі».

На запитання, з'являються такі сюжети, Алла відпо­відає:

— Щось приду­мую сама, щось під­казують замовники, щось - з Інтернету.
Деякі смаколики за розміром — як аркуш формату А5. 14,8 на 21 см. Ко­штують недешево — від 350 грн. Але їх купують, адже люди знають, що кошти від продажу пряників- велетнів Алла спря­мовує на підтримку воїнів ЗСУ.

Деякі мешкан­ці громади замість того, щоб ласувати придбаною смако­тою, виставляють її в оселі як прикрасу.

Частину виробів май­стриня передає захисникам.

— Які з них найпопулярніші у воїнів?
— Із написами “Дякую ЗСУ”, “Слава Україні! Геро­ям слава!и на камуфляжному фоні, “Скажи "Паляниця!", "Доброго вечора, ми з України". А також із характерис­тиками путіна і побажання­ми для російського корабля. Правда, вони нецензурні, — посміхається Алла.

У мирний час вона брала участь в акціях на підтрим­ку родин, що опинилися в складних життєвих обстави­нах. Зараз робить свій вне­сок у Перемогу. І це не тільки гроші та смаколики.
— Раніше разом із волон­терами ми організували збір шкарпеток для наших захис­ників. Зараз хочу організу­вати пошиття бурок - щоб ноги бійців могли відпочити від берців у теплі і комфор­ті.

У цьому дуже допомагає волонтерка Наталя Петрушенко Матеріалів (тканини, хутра) вже назбирали. Шука­ємо швачок. — розповіла Ал­ла.

У Сосниці такі є. Шиють якісно і швидко. Проте да­леко не кожна погоджується працювати безкоштовно.

- А треба саме так. Не­хай повільніше, аби тільки був результат. Або щоб зго­лосилися шити за символіч­ну платню. Бо кошти, які ма­ємо, зараз ідуть на придбан­ня основи для маскувальних сіток, які дуже потрібні на­шим воїнам До того ж за них ми купуємо гумові калоші, бо бурки без них - не комплект.

Тож моя співрозмовни­ця просить відгукнутися всіх, хто згоден допомогти на та­ких умовах, а також тих, у ко­го є потрібне взуття (розміри 42-45) і бажання та змога по­ділитися. Його слід пересла­ти на відділення Нової пошти №1, що в Сосниці (бажано з оплатою доставки), на ім'я Антоненко Алли Володимирівни. Номер її телефону 063-781-52-78.

На жаль, фото­графуватися ні май­стриня, ні її родина не захотіли. Немає їхніх знімків і в соцмережах.
У мене з 'явилася якась фо­тофобія. Я іх вида­лила, — поясни­ла Алла. А чоловік Сергій (старший на 7 років) і 10-річний син Богдан які до­помагають їй і під­тримую її в усьому, були на її боці й цього разу.
Але знімок, хоч і давній, все ж таки вдалося знайти.

Джерело: газета "Гарт" від 12.01.2022, Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.