Рейнджери чи рейдери?

Минулої суботи засоби масової інформації поширили інформацію такого змісту: "Група невідомих зробила спробу силового захоплення санаторію "Гірське сонце" в Алупці. У результаті сутички госпіталізовано п'ять чоловік. Прокуратурою Ялти за фактом нападу порушена кримінальна справа за ст. 296 Кримінального кодексу України (хуліганство із застосуванням холодної і вогнепальної зброї). Прокурор міста припускає, що нападники були представниками ЗАТ „Аспект”, якому раніше належав один із корпусів санаторію. За словами начальника служби охорони санаторію „Гірське сонце" Вадима Іловченка, приблизно чоловік 80 із собаками проникли на територію санаторію і намагалися захопити над ним контроль. Усі нападники були одягнені у форму, схожу на форму спецпідрозділу міліції „Беркут”. Між ними і охоронцями зав'язалася бійка. Кількох людей, які відпочивали у санаторії, буквально викинули з номерів.



В адміністрації санаторію повідомили, що представники ЗАТ „Аспект” продовжують утримувати територію.

Санаторій „Гірське сонце” розташований в центрі Алупки за 150 м від моря і займає 7 га. Спеціалізація санаторію — лікування захворювань органів дихання. У 2000 році ЗАТ „Аспект” купило 8-й корпус санаторію і передало його до статутного фонду ТОВ „Промхолдинг”. Три роки тому представники ЗАТ „Аспект” зайняли всю територію, встановили шлагбаум на вході і спробували перекрити прохід до моря. Тоді адміністрація санаторію звернулася до суду з позовом до ЗАТ „Аспект", у якому вимагала визнати недійсними укладений з ним договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі майна санаторію „Гірське сонце”. У травні 2007 року Вищий господарський суд України задовольнив позов.

Рейдерством, тобто силовим захопленням, у наш час уже нікого не здивуєш. Але чиїми руками воно здійснюється? Як показує практика, зазвичай цим займаються приватні охоронні фірми. У випадку із „Гірським сонцем” без них теж не обійшлося: до цього приклала руку чернігівська охоронна фірма „Балу". Михайло Денисов влаштувався сюди через знайомого. У серпні „Балу" терміново набирала 100 охоронців для поїздки в Крим.

— Мені обіцяли п'ятдесят гривень за день плюс харчування, — каже Михайло. — У кримській групі було тридцять чоловік, яким не виповнилося навіть 18 років. Перед нами поставили завдання: охороняти територію якогось санаторії, але треба перш за все нейтралізувати шістьох охоронців. Два дні ми жили у сімферопольському готелі, потім нас вночі перевезли до Алушти, а через дві години до Алупки. У санаторію було не шість, а сімнадцять охоронців. їх закрили в одному із приміщень. Вони нам пригрозили, мовляв, до ранку ніхто з нас не доживе. Наступного дня почалося страшне. Санаторій оточили озброєні татари, а ми оборонялися голими руками. Одному 18-річному чернігівцю з бойової зброї прострелили голову, другого поранили у серце, а ще одному відстрелили пальця на руці. Нічого іншого не залишалося, як тікати звідти. Виходити з оточення вирішили по двоє. З усієї групи втекти додому вдалося шістдесятьом чернігівцям. Решта залишилися у сана -торії. Я з товаришем ніс пораненого в голову хлопця. Аби зупинити сильну кровотечу, довелося натягти йому на голову мій кашкет і забинтувати абияк. Пішки ми пройшли від Алупки до Ялти. Там пораненого передали до рук медиків. Лікарі тоді сказали, що шансів вижити у нього мало.

У вівторок Михайло Денисов пішов з дружиною до офісу „Балу", аби забрати зароблені гроші, але марно. А охоронна фірма знову набирає бажаючих у Крим. Явно не на збір винограду.

Андрій Димич, «Гарт» №33 (2317) від 17 серпня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.