Бахмачанка Сусанна Карпенко могла стати «Голосом країни»

Шоу «Голос країни» каналу «1+1» — це українська адаптація оригінального голландського проекту. Його мета — пошук професійних і різножанрових голосів. Тобто тут і рок, і джаз, і народна музика. І все це виконують не самородки, а ті, хто вчився на артиста чи співака.

Фінальний епізод вокальних боїв «Один на один» телешоу «Голос країни» відбувся 11 березня.
Наша землячка 34-річна Сусанна Карпенко співала народні пісні. Головне для неї, як вона стверджує, представити народну пісню. Але все-таки шкода, що не перемогла.

Мати Сусанни Валентина Віталіївна Карпенко — із села Красилівка Бахмацького району. Там жили мамині батьки. У Красилівці досі стоїть їхня хата. її не продавали. Там мешкають двоюрідні тітки Сусанни — тьотя Оля і тьотя Ніна. Родичка і сусідка Лілія (її дівоче прізвище Ігнатко). Однокласниця Тетяна Горкавенко.
— Батьки розлучилися, коли я була маленькою, — розповіла Сусанна Карпенко по телефону. — Після їх розлучення, з десяти до чотирнадцяти років, я жила у бабусі та дідуся. П'ять років ходила у Красилів-ську школу. Там я почала грати на фортепіано. Вчилася спочатку сама. Навіть сама вчила ноти, вони лежали на інструменті.

П'ять років прожила у Красилівці, потім мама забрала мене до себе. Спочатку ми жили під Києвом, у Петропавлівській Борщагівці. Я почала вчитися у музичній школі. До першого класу пішла майже у 14-річному віці. За три роки закінчила сім класів. Здавала екстерном. Потім рік провчилася в училищі культури. Після того вступила до інституту культури. Співала в ансамблі «Древо».

— Відчуваєте себе бахмачанкою чи киянкою?
— Я з 1994 року живу у Києві. Але коріння моє — чернігівське. Я об'їздила Сосницький, Коропський райони, Борзнянський, у минулому році — Щорський, Корюківський. Записувала народні пісні.

— Важко було дівчинці з'глибинки закріпитися у столиці?
— Воно само так сталося. З чоловіком Іллею Фетисовим познайомилася на музичній конференції. Він музикант. Ми разом в ансамблі «Божичі». У нас спільні інтереси. Кілька сезонів щоліта ми спускалися на байдарках по Десні. Заходили в села. Побували більш ніж у 50 селах Чернігівщини, у кожному записували пісні. У Києві мешкаємо у двокімнатній квартирі. Придбали її завдяки батькам Іллі. У нас одна донька Серафина, їй дев'ять років.

—Теж займається музикою?
—Так. Я вчу дітей фольклорного співу у дитячому колективі «Райгородок».
— В одному з ваших інтерв'ю прочитала, що заняття фольклорним співом може змінити навіть розмовний тембр.
— Якщо людина співає народним, відкритим голосом, зміцнюються всі м'язи голосового апарату. Відкриваються всі резонансні точки.

— Правда, що завдяки співу діти менше хворіють на ангіни?
— Є доля правди. Але треба співати з розумом, не надриватися.







Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №11 (1349)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.