чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Ветеран живе на вулиці свого імені



Ветеран живе на вулиці свого імені

18 січня 2019-го ветеранові лісової галузі Чернігівщини Владиславу Балицькому виповнилося 82 роки. Незважаючи на доволі поважний вік, Владислав Іванович палко вболіває за нинішній стан лісової галузі, особливо за грядущі і незворотні реформи. Ще професійним меліоратором прикипів серцем до лісу у далекі 70-ті, коли прийшов працювати будівельником у Чернігівський лісгосп, а згодом на прохання заслуженого лісівника УРСР Івана Степановича Іжевського – до об’єднання «Чернігівліс».



Починав із посади виконроба на будівництві нижнього складу в селі Ревунів Круг. Що й казати, посада скромна, порівнюючи з тими, які займав у меліорації. Та, як мовиться, не місце красить…

Отут, на будівництві нижнього складу лісгоспу, і виявив Балицький свої здібності організатора на повен зріст, на ту висоту, з якої його помітив і легендарний вже на той час начальник об’єднання «Чернігівліс» Іван Степанович Іжевський, котрий, як розповідають, краще рентгена бачив тямущих спеціалістів і відбирав їх для роботи в лісогосподарській галузі області.

І коли у 1978 році завершилось будівництво нижнього складу в Ревуновому Крузі з відмінною оцінкою, Іжевський запросив Балицького в управління об’єднання начальником відділу капітального будівництва. Отак і пов’язав свою подальшу професійну долю будівельник-меліоратор зі славною когортою лісівників, ставши будівельником-лісівником.



З 1979 по 1996 рік Владислав Балицький побудував нижні склади в лісгоспах Добрянки, Семенівки, Холмів, під’їзні залізничні колії до них, понад добру сотню квартир для працівників лісгоспів, приміщень контор, а також дитсадків та інших споруд соціального призначення.

А в сосновому бору на околиці Чернігова завдяки його невтомній енергії виросла ціла вулиця шістнадцятиквартирних будинків, у яких і досі мешкають родини працівників обласного управління, передаючи від покоління до покоління добру пам’ять про того, завдяки чиєму організаторському хисту зведені ці добротні і затишні квартири.

В одному з таких помешкань живе і сам Владислав Іванович, зустрічаючи тут своїх численних друзів. У рідних стінах він зростив і виховав двох доньок — Тетяну і Олену, а зараз не натішиться онучкою Олею.

Вулиця з вивершеними на ній будинками колись носила ім’я радянського письменника Аркадія Гайдара, а нині – Степана Носа, однак усі лісівничі родини цю затишну вулицю під крислатими соснами давно називають поміж собою вулицею Балицького. А це ж радість – зустрічати рідних та друзів на вулиці свого імені!

Повернувся до Ревунового Кругу будівничий нижнього складу через 40 років – у вересні 2018-го, і тиха сльоза навернулася на його стомлене серце. Зруйновані, наче після війни цехи, розібрана залізнична колія, заросли чагарниками адміністративні приміщення, склади, автогараж. Подумав: чи варто було мерзнути днями і недосипати ночами, щоб через 40 років на місці свого витвору побачити руїну? Чи не спіткає подібна доля рідну лісову галузь? Ліс – це багатство, яке треба берегти та примножувати, – переконаний Владислав Балицький. І це багатство має працювати на благо всього народу.

«Чернігвщина» №4 (717) від 24 січня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Владислав Балицький, «Чернігівліс», «Чернігвщина»

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект