«Плили люди, як до мавзолею»

90-річна Надія Вовченко живе у крайній хаті села Гребля на Менщині. 3 одного боку ліс, з іншого — хати. У тому числі вічні оселі — кладовище.

— Сина недавно поховала найменшого, мого брата, — каже про маму 68-річна Валентина Гресько.

Надія Леонтіївна витирає сльози.




— Помер за 2 дні до Пасхи, 57-річним, — розповідає Валентина. — Вся Березна (сусіднє велике селище) його знала. На похорон плили люди, як до мавзолею. Золотий чоловік. На групі був по серцю. Випив неякісної горілки, пальонки. Лікар з Березин Анатолій Непотрібний казав тоді: «Я б його спас. Якби мені подзвонили, що Саша Вовченко, я б сам на машині приїхав». Красень був. Пенсія 3200. У Магадані (місто-порт на півночі Росії) був, взяв магаданську. У Домниці (поряд з Греблею) працював у тюрмі, на машині їздив. Грав на акордеоні, на гітарі, співав красиво.

Розказують, що горілку пив з жінкою, у якої ночував у Миколаївці. Наталкою звуть.

— Ми лаяли його, казали, не ходи, вона нехороша, — діляться рідні.

— А може, він її любив? Для нього хороша була?

— Казав: «Мене тягне». У

Подині, це сусідній хуторок, було, що одного приворожили настоянкою горілки на вужачому линовищі (шкурі, яку вуж скидає), і наш був приворожений. Казала: «Хочете не хочете, я його заберу, мій буде».

— І забрала, — плаче мама. — На кладовищі наші букети викидала, свої ставила. У чарку горілку свою наливала. Приїжджала до двору, морально добивала. У кого захисту шукати?

— Поїхала Наталія Битна працювати у Польщу, — кажуть у Миколаївській сільраді. — І в минулому році узимку там була.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №46 (1696), 15 листопада 2018 року

Теги: Надія Вовченко, хата скраю, Менщина, людські долі, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:
Армения

СтоматГарант

ЦентрКомплект