Люди оговтуються після вибухів

І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!


Ліна КОСТЕНКО


Кажуть, чужого горя не буває... Жахіття жовтневої ночі, яке пережили жителі Ічнянщини, напевно що можна порівняти з найтяжчими бомбардуваннями на війні. Вибухи, що сталися на складі боєприпасів поблизу смт Дружба, наробили лиха багатьом мешканцям довколишніх сіл.


Руслан Левченко та Микола Овчаренко лагодять дах

Невеличка Августівка постраждала неабияк, бо ж розташована за кілька кілометрів від військової частини. Тепер проїжджати тут моторошно: у лісі, обабіч дороги, ділянки обнесені червоними стрічками, то тут, то там на золотавому тлі пожовклого листя видніються таблички «Небезпечно! Міни!». При в’їзді в село гостей зустрічає військовий пост.

Звернули на колись затишну Садову вулицю. Зліва три хати вряд зруйновані вщент, на місці однієї самотньо стоїть почорніла піч — як німий монумент страшної події. Далі бачимо понівечені паркани, наскрізні діри в будівлях, тріщини на хатах, зрешечені дахи. На окремих подвір’ях люди метушаться, спішать полатати оселі до холодів, а на більшості господарів не видно взагалі. По полях і городах лежать розірвані снаряди, уламки бетону зі сховища, які рясно розкидало повсюди. Сила вибухів лякає, адже брили каміння летіли в повітрі за кілька кілометрів, неначе пір’їнки.

Загальна картина фантасмагорична, і не відразу віриться, що це відбувається в реальному місці й реальному часі. Побачене скоріше нагадує хроніки з воєнного фільму.

На обійсті Бутків гамірно й людно — робота кипить. Що буде, те й буде, але до вечора повинні перекрити дах. Угорі Руслан Левченко та Микола Овчаренко підбивають шифер. Ярослав Миколаєнко й Олександр Опанасенко подають листки. Усе це не будівельники, а звичайні люди, працівники ТОВ «Рожнівка-Агро» і ТОВ «Малодівицьке ХПП». Загалом до ремонтної бригади увійшли робітники таких підприємств Українського аграрного холдингу, як ТОВ «Наташа-Агро», ТОВ «Рожнівка-Агро» і ТОВ «Малодівицьке ХПП». Усього за кілька днів зуміли допомогти трьом сім’ям.

Родині Бутків зробили новий дах за два дні. Господарі не навтішаються помічниками: впоралися дуже швидко. Та й небеса змилостивилися, погода, як для жовтня, стояла тепла й суха, дозволила людям дірки підлатати.

Тамара Олексіївна й Анатолій Іванович Бутки злощасну ніч 9 жовтня не забудуть ніколи. І досі не тямлять, як вижили. Розповідають: коли прокинулися від гуркоту, не відали, що робити. У шоковому стані не вигадали нічого ліпшого, як сховатися на веранді. Від потужної сили ударної хвилі двері раз по раз відчинялися, металевий засув не витримував. У небі все свистіло, гахкало й горіло. Хата ходила ходором і щораз здригалася від вибухів, зі стін попадали картини й портрети, від струсів стіни вкрилися тріщинами. Незабутньо було, коли вибухали «Гради» — такого феєрверка старенькі не бачили за весь вік.

Кудись тікати не було змоги, подружжя вже в літах, Анатолієві Івановичу — 80, має проблеми з ногою. Ті односельці, які мали транспорт, виїжджали. А один сусід взагалі на велосипеді тікав. Поки їхав, снаряди розривалися то за спиною, то попереду, але до Ічні домчав цілий і неушкоджений.


Під час відновлювальних робіт

На щастя, діждали ранку. Коли надворі засвітало, повиходили. І хоча вибухи ще тривали, Тамара Олексіївна згадує ті хвилини із великою вдячністю перед Усесвітом. Жінка говорить, що тоді охопило таке відчуття, наче опинилися в раю. Невдовзі їх евакуювали в Ічню. Доки їхали, бачили, як по полях усюди стирчать кількаметрові снаряди. Ніч провели в лікарні, а на наступний день уже повернулися додому. Найстрашніше було позаду.

Тамара Олексіївна й досі диву дається, для неї лишилося одне питання без відповіді: як зосталися живі? У лиху годину, згадує, зверталася до вищих сил: «Свята Богородице, прикрий своїм покровом!» — і вона уберегла.

На другий день після інциденту група саперів винесла з їхнього городу п’ять двометрових снарядів.

Бутки розповідають, що по селу дотла згоріли чотири хати, інші ж помалу відновлюють, та є, на жаль, і такі оселі, що ремонту не підлягають.

Анатолій Іванович, до речі, у молодості більше десяти років працював на горезвісному складі, спершу токарем, потім інженером-інструктором. Та зрештою фактично всі місцеві жителі мали там роботу.

На логічне запитання, чи проводилися коли-небудь навчання чи інструктажі серед населення на випадок надзвичайної події, подружжя відповідає, що ні, ніколи.


Бригада Українського аграрного холдингу перекриває хату сім'ї Бутків

Український аграрний холдинг допоміг ремонтувати житло іще кільком сім’ям. У хаті родини Костенків після вибухів опинилося десятеро людей. Будинок дочки відновленню не підлягає. У трагічну ніч ховалися разом у невеличкому погребі, і головне, що всі зосталися живі-здорові.

Дворище постраждало: дах із черепиці геть посунувся, вікна повибивало, стіни побралися тріщинами, у стіні сараю утворилася наскрізна діра. Дякувати допомозі Українського аграрного холдингу, оселю привели до ладу за два дні. Перекрили дах хати й сараю, засклили вікна.

Господиня Антоніна замазує порепані стіни, син підправляє кути на покрівлі, тож найближчим часом можна буде повертатися до звичного життя. Хоча воно, мабуть, вже ніколи не буде таким, як донедавна. Поки ж інші члени родини, серед яких бабуся й діти, перебувають у Парафіївці.

Бригада працівників Українського аграрного холдингу також допомогла з ремонтом даху будинку Тетяни Величко: оперативно демонтували пошкоджену покрівлю, винесли уламки.

Загалом, Український аграрний холдинг допомагає місцевому населенню з того самого дня, коли сталася надзвичайна подія. Керівники холдингу відгукнулися на біду одними з перших. Директор із розвитку УАХ Ігор Федоренко та начальник відділу соціального розвитку Олександр Білецький виїхали на місце події в той же день, тільки-но дізналися про лихо. Ігор Петрович постійно приїздить у зону вибуху, спілкується з людьми, дізнається про потреби постраждалих із перших вуст.


Подружжя Костенків на своєму обійсті. Покрівлю вже відремонтували

У співпраці з районною владою допомагали евакуювати людей, серед яких були і сім’ї працівників підприємств холдингу.

За кошти ТОВ «Наташа-Агро» і ТОВ «Рожнівка-Агро» придбали й передали сухпайки військовим, які на той час працювали в Ічні. Надали необхідну допомогу сім’ям працівників підприємств холдингу, які проживають у цій місцевості. У гуртожитках товариства «Наташа-Агро» на Бобровиччині в перший день прихистили кілька сімей. Розмістили навіть маму з шестимісячним немовлям, старалися, щоб їм було максимально комфортно. Загалом, уже в перший день надзвичайної події підготували в гуртожитках підприємств місця для розміщення евакуйованого населення: 75 у ТОВ «Наташа-Агро» та 56 у ТОВ «Рожнівка-Агро». Напоготові був і необхідний для перевезення людей транспорт.

Продукти харчування надали рятувальникам та працівникам поліції, які були задіяні в ліквідації пожежі на складі. Для групи силовиків організували нічліг у гуртожитку ТОВ «Рожнівка-Агро».

Возили продукти і безпосередньо в найбільш постраждалі населені пункти: Дружбу, Августівку, Крупичполе.

Допомога біженцям від жителів Тростянця — то взагалі окрема тема. Відразу після початку вибухів, коли люди масово почали тікати в сусідні села, Тростянець гостинно прийняв усіх. У приміщенні сільського дитсадка організували пункт харчування, де в перший день обігріли й нагодували понад дві сотні людей. Більш як півтори сотні потерпілих ночували в оселях тростянівців: хтось у знайомих, а здебільшого — в абсолютно чужих людей. Місцеві жителі, працівники й орендодавці ТОВ «Наташа-Агро», ділилися найнеобхіднішим, надавали продукти та речі.

* * *

Про процес відновлення життєдіяльності району та про допомогу підприємств Українського аграрного холдингу розповів голова Ічнянської районної ради Григорій Герасименко:

— Подія, яка відбулася, дала можливість переоцінити людське ставлення до суспільних проблем. У перші дні ми побачили зріле суспільство, зросла активність громадських організацій, підприємств, волонтерського руху та окремо кожної людини. Ми стали більш самостійними й звикли менше покладатися на когось, а розраховувати на власні сили.

Відразу, коли вибухнув арсенал, мені зателефонував Ігор Федоренко, директор із розвитку Українського аграрного холдингу, і запитав: «Що сталося? Чим ми можемо допомогти?» Відтоді й дотепер у нас триває плідна співпраця, хоча підприємства холдингу не розташовані безпосередньо в цій місцевості.

У перший день, уже через кілька годин, товариство завезло в Ічню й Парафіївку продукти харчування першої необхідності. Окрім евакуйованих, треба було нагодувати працівників силових структур, які прибули на допомогу: це нацгвардійці, рятувальники, поліція, розміновувані, добровольці та ін.

Ігор Федоренко став рідною для нас людиною, ще коли очолював ТОВ «Рожнівка-Агро». Тепер він керівник на рівні Українського аграрного холдингу, але завжди тримає тісний зв’язок з регіоном. Ігор Петрович одразу включився в процес.

Велика шкода була завдана житловим приміщенням, об’єктам соціальної сфери. Наразі триває другий етап ліквідації наслідків вибухів, і холдинг надав матеріали для ремонту будинків постраждалих. 76 листків шиферу, скло повезли прямо на Августівку. Але це не вирішувало повністю проблему. Тому дуже важливо, що УАХ — одне з перших підприємств, яке відправило бригаду, сформовану із працівників ТОВ «Рожнівка-Агро», ТОВ «Малодівицьке ХПП» і ТОВ «Наташа-Агро». Хоча була небезпека, подекуди горіло в зоні ураження й ще тривали поодинокі вибухи, вісім чоловіків приїхали в Августівку допомагати людям. Далі таку ініціативу підхопили колективи інших підприємств і організацій. Приїхали склярі з Парафіївки, підключилися колективи комунальних підприємств. І вся область підтягнулася, спасибі в. о. голови облдержадміністрації Юлії Свириденко, її заступнику Сергієві Сергієнку. На сьогодні працюють бригади з Бахмача, Прилук, Ніжина, Борзни. Окремо створила бригаду міська рада. Активно допомагали з перших днів народні депутати Валерій Давиденко й Олександр Кодола.

Звісно, немає меж нашої вдячності керівництву та колективам підприємств Українського аграрного холдингу. Це — приклад надзвичайного ставлення до людей, до сусідів, приклад того, як треба діяти й допомагати.

* * *

Велике щастя й велике диво, що ані снаряди, ані уламки бетону чи осколки нікого з людей не зачепили. Із часом має вирішитися питання для тих, хто залишився без житла, решта постраждалих потихеньку відбудовують понівечені оселі, латають дірки. От тільки душевні рани все ж не залатати, бо пережите не забудеться і страх залишиться надовго.

У надзвичайний час пересвідчилися, скільки справді доброзичливих, співчутливих людей є серед нас. І нехай скептики стверджують, що доброта нині не в моді, таки ні, не погоджуся. На щастя, у нашому суспільстві людяність у пошані.

Валентина Смаль, тижневик «Вісник Ч» №44 (1694), 1 листопада 2018 року

Теги: Ічнянщина, шостий арсенал, вибухи, зруйновані будинки, «Вісник Ч», Валентина Смаль

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект