Танки, БТРи, позашляховики, КамАЗи, тягачі й тритисячне військо створив електромонтер із Козельця

Вівторок, 3 жовтня 2017 10:08 | Переглядів: 4366 | Обновлено 10 жовтня 2017 13:51

http://zemlyaivolya.net/news/tanki_btri_pozashlyahoviki_kamazi_tyagachi_tritisyachn.html

У його арсеналі понад півтори сотні моделей військової техніки на будь-який смак і тритисячне військо солдатів. Електромонтер із Козельця Ігор Захарій присвятив більшу частину свого життя моделюванню техніки часів Другої світової війни. Кожна модель танка продумана до найменших дрібниць. Кожна його робота має свою історію і настільки наближена до оригіналу, що можна розглянути найдрібніші деталі двигуна, сліди палива або пороху. Найбільша пристрасть козельчанина – Т-26 – радянський легкий танк, який використовувався для підтримки піхоти. Але він тільки називається легким. Процес його збору досить копіткий і вимагає не лише часу, а й вправності рук. Над колекцією таких моделей танків нині й працює майстер.

Броньовані «іграшки»

Свою першу модель бронемашини Ігор зібрав ще школярем. Спроба батьків привчити хлопця до акуратності та працьовитості переросла в захоплення, яким він займається вже 25 років. За цей час козельчанин виготовив пару сотень моделей, але чимало роздарував друзям, і нині його колекція налічує понад 150 міні-машин та бронетехніки. Вдома вони зберігаються у двох великих диванах. Там у чоловіка справжнісінький полігон. За улюблене хобі, яке майстер називає відпочинком від життєвих негараздів і стресів, він береться вночі, коли сім'я засинає.

Створення моделі починається з вивчення її прототипу, реальних креслень та фотографій – на це у Ігоря може піти до півроку. Зробити максимально схожу копію – це справжнє мистецтво, за яким стоять роки досвіду, неймовірна точність і скрупульозність. Кожну деталь потрібно привести до певного розміру, на що йде багато часу. У процесі роботи майстер використовує спеціальні інструменти: ножиці, різаки, кусачки, пінцети. А от матеріал для всіх цих шедеврів один і той же – використана бляшана тара. Колеса та деякі інші деталі машин – з полімерної глини. Армія солдатів – з пластиліну.

«Намагаюся відтворити все до найменших дрібниць: окуляри, каски, жилети. У всіх машинах відкриваються дверцята і туди можна посадити екіпаж, – демонструє козельчанин частину своєї колекції. – Моя робота чимось схожа на ювелірну. Подібний процес з усіма його тонкощами».

Ігор дуже добре знає історію кожної моделі. У нього чималий «арсенал» військової техніки саме часів Другої світової війни: радянські машини, німецькі, американські, англійські.

«ПЗ-4 (Pz IV – німецькі танки), Т-26 (радянський легкий танк), полуторка (агрегати ГАЗ-АА – широко застосовувалися при створенні військових і бойових машин), позашляховики Willys MB (Вілліс), бронетранспортери США», – здається, мій співбесідник здатен розповідати про кожну з них годинами. Та як не дивно, заробляти на них гроші не воліє і не збирається.

Чехи у захваті

Ігор Захарій, як і всі майстри-колекціонери, мріє про виставку. Про те, щоб його моделі використали для якого-небудь короткометражного патріотичного кіно чи мультика.

«Я не прагматична людина і заради вигоди не працюю. Тому комерція мене не цікавить, – наголошує мій співбесідник. – Продавати свою «армію» я не буду. Вона цінна як колекція. Я витратив на неї роки свого життя і нехай краще вона зберігатиметься у мене в дивані, ніж я її продам за безцінь».

Для гостей з Чехії колекція Ігоря – то щось надреальне і дуже цікаве. Маленькі поціновувачі військового мистецтва можуть годинами сидіти і просто роздивлятися роботи свого рідного дядька.

«Ярослав, Мартін та Міша – це мої племінники з Чехії. Вони люблять все покрутити, але дуже акуратно, бо знають, що я буду сердитися, якщо дітлахи щось зламають. Поки таких випадків не було. Найбільше цікавиться Ярослав – він найстарший, вже школяр. Якщо у нього виникне бажання навчитися, я обов’язково поділюсь із ним своїми секретами. Та це захоплення потребує неабиякої посидючості. Цього хлопцю поки що не вистачає».

Роботи козелецького майстра справді вражають. Це мініатюрні військові шедеври, які дуже хочуть побачити світ.

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №39 (648) від 28 вересня 2017