Женя хоче стати співачкою, готується до 39-ї операції і досі вважає винною сестру

17-річна Женя Нагорна з Прилук тринадцять років тому потрапила в страшну пожежу. Як жила ще в селі Грабів ічнянського району. Загорілася хата, в якій дорослі на весь день залишили чотирьох дітей. Старшій з них було 13, найменшому — 3. Всі повискакували, в хаті залишилася тільки Женя, якій тоді ще не минуло і п’яти рочків. Бездиханну дитину винесла з полум’я жінка з сусіднього села Лучківка. Знівечене дитяче тіло поклала за хатою ниць, промовила: «Нема дитини...» А Женя раптом застогнала.

Обгоріло все тіло, шкіра полопалась, і в неї повпивалися залишки одягу: курточка, синтетичні штанці. А надто постраждало обличчя: згоріло вухо, брови, ніс, повіки, волосся. Обпеклись дихальні шляхи. Обвуглені пальчики ампутували. Відтоді Женя перенесла 38 операцій. Ослабло серце. Виникли додаткові проблеми зі здоров’ям: низький тиск, втомлюваність, запаморочення.

Перед випускним потрапила в лікарню

У 2016 році Євгенія закінчила школу. Вчилася за індивідуальним графіком, вчителі ходили додому. На вручення атестата прийшла в яскраво-синій нарядній сукні. Недовгій, з оборками по верху: мама купила в Прилуках. З гарною зачіскою: волосся вклала сусідка Віта Потапенко. Макіяж робила сама. Плаття вже продали, бо дівчина трохи виросла. Туфлі спеціально не купували. Є випускний альбом з 11 класом Прилуцької школи №10. А на гуляння випускників увечері в кафе Євгенія не пішла.

— Почувалася дуже погано. Перед тим потрапила в лікарню на місяць. Але я й не дуже хотіла туди йти, тому не розстроїлась.

— Випускний — великі гроші. А ми на лікарню потратились, — уточнює мама дівчини, 48-річна Галина Нагорна.

Зате на врученні атестатів був концерт, і Женя співала.

Вчитися заборонили лікарі

— Дочка має гарний голос. Її нагородили грамотою за активну участь у громадській роботі школи, — горда за доню Галина Василівна. — В реабілітаційному центрі на День захисту дітей в минулому році виступала, її запросила колишня директор Лариса Проніна. І в Чернігові на День інваліда. Василь Гавриленко, попередній директор реабілітаційного центру, возив її в Запоріжжя, на Хортицю. Виконувала «Янголята», виграла DVD для центру.

Прилуцький реабілітаційний центр відвідувала до 14 років. Залишилися теплі спогади. Там знайшла друзів, з Леною Плодієнко дружить досі.

Женя мріє стати співачкою. Але в минулому році, коли тиск був 70 на 50, лікарі заборонили вступати на навчання.

— Нерідко бувають серцеві напади. В горлі пересихає, до непритомності. Наслідок пожежі, — пояснює дівчина. Мама уточнює, що відкритий клапан на серці — наслідок численних анестезій.

— Бо ж перші два з половиною місяці після пожежі — реанімація. І щодня: операція — наркоз, перев’язка — наркоз.

Тепер Женя співає тільки вдома. Під музику в телефоні.

— Маєш хороші бали з тестування?

— Від тестів була звільнена. Але, сказали, в культпросвітучилище мені можна й так. Хочу спробувати в цьому році у Київ.

Уже не вишиває: без пальців важко

Після біди, що сталася в 2004 році, про Женю не раз писали, журналісти розповідали, як вона росла, чого навчилась. Тоді дитина щиро раділа всьому, що їй вдавалося зробити своїми скаліченими рученятами. З ентузіазмом демонструвала свої вміння, чекала похвали, хотіла вчитися ще.

Зараз Женя може сама себе обслуговувати, ходить до магазину. Вміє вишивати хрестиком, плести, малювати.

— Покажи, — вмовляю.

Принесла готову вишиту бісером картинку в рамці. Гарна, рівненька.

— Як у тебе так вийшло?

— Та вже забула, то два роки тому було. Брала бісер, вставляла в нього голку, — розказує технологію. — Щоб вивести назад, перевертала всю рамку, простромлювала голку двома руками. Звісно, з пальцями б легше було. Зараз уже не вишиваю.

Малюю тварин. Котів люблю, але вдома тримати не можна — алергія. Малюнки всі пороздавала.

Прошу намалювати що-небудь.

Без ентузіазму малює в блокноті. Не домалювала, набридло.

— Чим ще вдома займаєшся?

— Тепер більше з племінником сиджу, п’ятирічним Ромою. Син старшого брата.


Женя на кухні чистить картоплю

30-річний рідний брат Віталій розлучився, повернувся з приймів до матері та сестри, а потім поїхав на заробітки до Польщі.

— Ти сидиш з малим як нянька, поки невістка на роботі?

— Беру його, коли мені сумно.

Ще Женя гуляє з малими сусідськими дівчатами.

— Вона знаходить собі роботу: стірка, уборка, — розказує Галина Василівна. — Або пилососом, або віник між двома куксами затискає і мете. Є пральна машина. Картоплі нажарить, наварить. У неї є пристрій для чищення. Кладе рушничок на коліна, картоплину прижимає і чистить. І салати робить.

Умовила показати. Женя затисла картоплину коліньми, раз провела для фото картоплечисткою по шкірці і залишила.

Склалося враження, що дівчина втомилася. Демонстрація своїх вмінь уже не приносить радості. Робити це важко і складно без кистей рук. І доводити протилежне вже не хочеться.

Три роки тому мама хотіла зробити Жені протези. Після передачі «Один за всіх» з Дмитром Карпачовим почали збирати гроші. Тепер мова про протези вже не йде. Грошей не вистачило.

Лікар пообіцяв: «Робитиму операції, поки Женя не скаже «досить». І слово тримає

Остання, 38 операція була в кінці листопада минулого року. Робили лазерну шліфовку обличчя, шкіри навколо очей, чергову корекцію носа. Під щокою зашили хрящ, щоб наростити і потім поправити ніс.

— Ліве вухо робили (пожежа знищила його зовсім), насаджували волосся на лисині на голові. Відразу п’ять операцій під одним наркозом. Забрали об 11 ранку — привезли о п’ятій вечора, — згадує дівчина. — Виписали вже на другий день, поїхала з мамою додому. Без бинтів. Тільки обличчя ще трохи червоне було. Лікар просив не хворіти, доки не заживе. Я старалася, але таки підхопила бронхіт. Вводили антибіотик. Може, тому шкіра навколо очей залишилась темною. (Навколо очей, брови, повіки сильно обгоріли. А очі вогонь не пошкодив, зір у Жені хороший. — Авт.).

— Щороку оперував пластичний хірург Андрій Петах. Усі попередні операції були в клініці Шалімова. А останнього разу — в медичному центрі Олега Колібаби. В 2015-ому через низький тиск нікуди не їздили. Через рік зателефонувала — він каже: «Приїжджайте на Хрещатик». Змінив клініку, але оперувати не відмовився. Андрій Васильович здивувався, як виросла Женя. Каже, чекав її.

Коли у 2004-ому вийшли з реанімації, щомісяця лежали в лікарнях. Потім нам знайшли клініку Шалімова. Ніхто не брався за Женю, один Андрій Васильович взявся. Навіть після операцій залишався на ніч біля Жені.

Наступна операція призначена на кінець травня. Женя вже звикла, не боїться.

— Знов буде шліфовка обличчя, реконструкція носа. Дістане зашитий в обличчі хрящ, робитиме ніс. Лівий бік рота погано відкривається, буде пластика. Андрій Васильович 12 років нас веде. Сказав, що буде робити стільки операцій, скільки треба. «Аж поки Женя або її мама не скажуть «Досить». І слово тримає.

13 років минуло після пожежі, допомоги вже ні від кого не надходить. На операцію, що була, ми перерахували близько трьох тисяч. Останні гроші, які назбирали люди. Більш нема, — каже Галина Нагорна, — лікар все робив практично за свій рахунок.

Не знаю, скільки треба буде платити за наступну. Я зараз сиджу вдома, по догляду за інвалідом.

А з сина хіба я гроші братиму? В нього своя сім’я. Хоча він для Жені душу віддасть. Але приїде тільки через рік.

«Я досі пам'ятаю все»

Женя досі вважає винною в своєму каліцтві тільки зведену сестру Юлю. На відверту розмову їх запросило телебачення, передача «Один за всіх».

— Помирились?

Женя заперечно хитає головою.

— Тоді та тьотя, яка мене витягла з пожежі, намагалась помирити нас. І Юля на передачі казала, що цього хоче. А після зйомок зателефонувала, обматюкала і сказала не дзвонити більше, — каже дівчина. — Говорила, що бачити мене не хоче. Якщо чесно, я б теж не хотіла з нею спілкуватись.

Юля виросла, вийшла заміж, має дитину.

Женя стверджує: досі пам’ятає все до подробиць, що було в той день, чого загорілася хата. Дитині було на той час 4 роки 8 місяців.

— Мама пішла, а я залишилася з Юлею та її меншим братом. Під вечір Юля каже: «В хаті холодно. І їсти нема чого». «Чому холодно?» — здивувалась я.

А перед тим вмерла двоюрідна бабуся, був похорон. Їжа стояла.

Вона відірвала шматок полотенечка, кинула в грубу і бензину туди линула.

— А дрова?

— Дров не було. Каністра розлилася.

Коли все загорілось, Юля сама казала, що забрала свого брата і вибігла з хати. А як вибігла, то вона мене ще й замкнула.

— Замкнула? — перепитую. Женя ствердно киває. — А як же третя дівчинка, сусідка, що з вами була?

— У неї ніжка обпеклася. Але вона теж вискочила.

— Ти раніше розповідала, що на полику лежала твоя лялька, і ти за нею побігла...

— Ні за чим я не бігала, то все брешуть. Юля свого брата Сашу винесла, а я пам’ятаю, що він поруч зі мною стояв. Якщо вона його забирала, то чого мене кинула?

— А де в цей час був твій брат Віталик? (тоді йому було 17).

— У Прилуках, у бабусі.

— Він же в школу там ходив, — пояснює мати. — А я вийшла заміж за цього Володимира Декрета.

«У хаті похорон відбували, на третій день там дихати нічим було»

— Зараз Декрет десь у Прилуках, ми не спілкуємось. Допомоги ніколи ніякої, раз тільки дав 200 гривень Жені на день народження, — продовжує.

— Але в той день ви залишили доньку саму і поїхали шукати його в Ічню. Чому?

— Та Бог знає, чого ми туди поїхали... Воно там тинялось, пило горілку. А мені треба було в Прилуки. Померла баба, в чиїй хаті ми жили. Я напозичала в людей грошей на похорон. Хотіла, щоб посидів з Женею, поки з’їжджу за грошима.

— Тобто ви поїхали в Ічню, аби привезти чоловіка, щоб він посидів з малою, поки ви з’їздите за пенсією?

— Так. Взяла з собою Гальку, бо вона знає всі їхні притони.

— Кажуть, він знайшов в Ічні нову молодицю, і ви разом з колишньою дружиною поїхали його повертати.

— Та ні, це брехня. Він би після пожежі в Ічні тоді залишився. А так по Прилуках тинявся років чотири, поки не знайшов собі нову алкоголічку. І зараз з нею живе.

Квартиру в Прилуках для погорільців придбав колишній нардеп Федір Шпиг. Виділив 50 тисяч гривень. А місцеві бютівці зробили ремонт.

«Вона вже нікому не вірить»

Женя ніколи не ходила на молодіжні тусовки, вечорниці. На весілля або в гості на день народження — тільки з мамою. Дівчина любить інколи «намарафетитись» перед виходом в місто або просто сидячи вдома. Бо виходить не так часто.

Веде активне інтернет-життя, виставляє в соцмережах свої фото, навіть у купальнику є.

«ВКонтакте» стоїть статус «Закохана». Хто він?

— Хлопця нема, — каже Женя. — Був один. З Києва, але жив у Прилуках, таксував. Ми два роки переписувались, не зустрічалися ні разу. А потім він в аварію потрапив. Я до нього дзвонила, а він трубку не брав. Переживала. Тоді мені його друг передзвонив і каже: «Юра попав в аварію, його на Київ забрали».

— Вона нікому не вірить, — зітхає мати. — І хлопця в реальному житті не було — тільки по Інтернету. Якщо її судьба буде, хто захоче — знайде.

* * *

Телефон Галини Василівни Нагорної: 099-078-66-07

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №21 (1620), 25 травня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: