Лідія Парамошкіна: «Квіти – то моя душа!»

У кожного з нас своє призначення у цьому житті. Хтось зцілює душі і виліковує хвороби, хтось будує мости, малює картини... А от чернігівка Лідія Парамошкіна не уявляє свого життя без квітів.



Родом пані Лідія із Сумщини. Закінчивши індустріально-педагогічний технікум, вона за направленням приїхала в Чернігів. Роботи за спеціальністю не було, тож жінка, недовго думаючи, пішла працювати на завод.

- Я чекала, поки звільниться місце викладача, але затрималася на заводі аж на 20 років. Коли все почало розвалюватися, звільнилася. У період кризи підробляла як могла. Навчилася в’язати, з’явилися замовлення. А потім почала працювати озеленювачем у лікарні та приватних фірмах, - згадує пані Лідія. - Скільки себе пам’ятаю, завжди захоплювалася квітами. Любила їх вирощувати, доглядати за ніжними, тендітними паростками. Якось я навіть поїхала до столиці у ботанічний сад на Університетській. Попросилася у директора, аби мені дали дозвіл всюди походити, поспілкуватися з науковими співробітниками, щоб дізнатися, як вони вирощують рослини, зберігають їх, чим і коли підживлюють. Показала йому свої фотографії, аби він побачив, що я справжній фанат квітникарства.

Тоді жінка скупила, мабуть, усю можливу літературу про квіти. А ще ходила на столичні виставки і переймала досвід польських садівників. Великою поміччю є й Інтернет. У мережі стільки інформації, лишень читай, не лінуйся. Тож нині у пані Лідії на дачі і вдома справжній квітучий рай.

У Киїнці садівниця купила занедбану непримітну хатинку. Зробила ремонт - почистила піч, поставила вікна, вимостила підлогу, як колись бабуся вчила. Світлицю жінка прикрасила рушниками, які ще її мама вишивала.

Також Лідія Парамошкіна облаштувала на власний смак і подвір’я. Чого тут тільки нема... Ростуть вишні, яблуні, гранати, інжир, олеандр, кобея, сантоліна, фуксії, лантана, шавлія, «наречені і женихи», аспарагуси, різні види м’яти та чебрецю, троянди, жоржини, хризантеми, чорнобривці, а ще в’ються клематіси, бугенвілії. Навіть узимку в садку пані Лідії під снігом квітнуть морозники. А для теплолюбних рослин жінка облаштувала «печеру».

- У погребі вогко, тому квіти гинуть. А тут навпаки - пісочок, сухенько, - зазначила співрозмовниця. - Хлопці викопали яму, зробили із шиферу дах. Коли вже холодно, то я беру всі горщики і ставлю їх сюди, а вхід затуляю соломою. Квітам у такій печері комфортно, вони дихають, і поливати їх не потрібно. Так рослинки й сплять аж до весни.

Олеся Гордієнко, тижневик «Деснянка» №20 (600)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: