Кошулі по 50 – заробіток на «папироси»

Біля траси у Количівці Чернігівського району, навпроти двору 72-річної Валентини Шуби одна в одній стоять чотири кошулі (у Менському районі ще називають ушата корзина. У Ріпкинському — верейка. У Куликівському — сапетка). На продаж.



— Плете син Льоня, — каже бабуся. — Живе окремо з жінкою, теж у Количівці. Мені приносить, бо я біля траси живу. Вперше у цьому році винесла на продаж 8 березня. Ніхто не брав. У четвер, 10-го, відразу дві продала. По 50 гривень. Вербові різки син заготовлює восени. На лузі. Зимою плете.

У минулому році 60 наплів, 50 продали. Теж по 50 гривень. Дочка їздила у Чернігів на базар, і там по 50 віддають. Не продані у хазяйстві пригодяться. Років п’ять прослужать точно. Якщо вологого нічого не класти на дно, бо прогниє і випаде.

Я плести не вмію, та й очі вже не бачать. Син бистро справляється, молодий, 50 років. За вечір по дві сплітає. Не працює, до пенсії ще далеко. Я вторгую, віддам йому на папироси.

І корзини у нього дуже гарні виходять, але не плете. Бо часу більше займають. Люди просили, щоб він тин сплів, — лінується.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №11 (1558)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: