Лорі Уільямс: «Джаз — це моє життя»

Музична осінь у місті розпочалася з великого джазу. Традиційно пройшов міжнародний фестиваль Chernihiv Jazz Open, а 14 жовтня в залі театру імені Тараса Шевченка виступила співачка, композитор, викладач джазового вокалу й володарка титулу «Вчитель року» Лорі Уільямс.

Гастролі в Чернігові були організовані американською компанією ЕММ спільно з концертною агенцією нашого міста T.R.M. Європейське турне Лорі Уільямс стартувало влітку на фестивалі у Відні. Уперше за 40 років роботи на сцені співачка з Вашингтона дісталась України. У супроводі біг-бенду, до складу якого увійшли відомі місцеві музиканти, Лорі Уільямс представила програму з класики американського джазу першої половини минулого століття. Слова вдячності за свій талант вона отримувала від віце-президента США Джо Байдена, красу її голосу та вокальні імпровізації відмічають музичні критики. Завдяки виданим альбомам, участі в театральних виставах, мюзиклах та фестивалях, творчість співачки добре відома як американським, так і європейським шанувальникам джазу. Чернігівці також були приголомшені вокальним мистецтвом і відкритістю душі нашої гості, про що свідчить теплий прийом.



Нам вдалося поспілкуватися з відомою співачкою.

— Які враження від концерту?
— Я в захваті. Дуже дякую за гостинність.

— Чи знаєте про те, що ви є першою виконавицею з батьківщини джазу, котра виступила в нас?
— Вау! Для мене це велика відповідальність.

— Часто трапляється, коли на гастролі вирушаєте не зі своїми музикантами?
— Це другий подібний досвід. Я багато подорожую і звикла до того, що кожен із музикантів додає свою культуру, і це класно.

— Про кар'єру співачки почали мріяти з 5 років, коли заспівали?
— Скоріше за все, у тому віці ще ні, але коли була підлітком, я про це думала.

— Яким був шлях до визнання?
— Насправді, мені все давалося легко. Багато людей, дійсно, зустрічають на своєму шляху різноманітні складнощі. Для мене це повне благословення. З іншого боку, я — незалежна співачка. Не маю лейблу звукозапису, до якого прив'язана. І в цьому відчуваю невеличку складність. Попри це, кар'єра дається легко.

— Перший сольний альбом ви присвятили своїй мамі. Саме їй слід завдячувати досягнутому?
— Так, мама відіграла важливу роль. На жаль, її вже немає поруч, померла у 2003 році. Мені знадобилося 7 років, щоб зібратися з силами й записати альбом. Тому цим диском я вшанувала її пам'ять.

— Поєднання вашої душі з майстерністю нагадує джазову діву Еллу Фіцджеральд. Ви згодні з такою думкою критиків?
— Вона незрівнянна. Але мені особисто приємно таке чути.

— Що є головним для вас у навчанні своїх студентів?
— Мої студенти можуть бачити, як я виступаю, у мене є гастролі. І це не лише робота, а моє життя, яке є прикладом для них. Для мене це важливо, бо допомагає нам більше довіряти одне одному.

— Ваші діти захоплюються музикою?
— Так. Вони навіть брали участь у запису мого диску. Дочка грає на флейті та співає. А син, на той час йому було 2 роки, щось вимовляв у кінці пісень в альбомі.

— Що для вас значить джаз?
— Дуже багато. Важко передати словами. Це музика, яка мене надихає, духовна музика і моя культура. Дуже важко окреслити певні рамки джазу. Це — моє життя.

Спілкувався Юрій Тосенко, тижневик «Чернігівські відомості» №43 (1284)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: