• Брухт ДальнобойСервис


Дівчина на 600 балів: Тетяна Смага

10 липня ми зустрілися з випускницею ніжинської школи № 7 Тетяною Смагою, яка склала всі три тести незалежного оцінювання на 600 балів та дізналися, як її мрія стала реальністю, в чому її секрет успіху і отримали поради, як досягнути подібного результату.



- Вітаємо тебе з цим неймовірним результатом у 600 балів. Розкажи коли і як ти почала готуватися до тестування?

Почала підготовку ще з 10 класу, зокрема займалася з біології. Інші предмети почала готувати з початку 11. Найбільш ретельна підготовка була в останній місяць. Тобто закінчилося навчання у школі і почалося справжня підготовка. Але не можу сказати, що мені було складно це робити. Я ретельно вчилася впродовж всіх років у школі і матеріалу, про який я взагалі не чула не було. Хоча була складність у тому, що у школі у мене був універсальний клас і ми не вивчали поглиблено жодного предмету. Програма навчання була стандартною, а на ЗНО вимагається, як мінімум, поглиблене знання предмету. Тому довелося частину матеріалу вивчати поглиблено самостійно.

- Хто були твоїми репетиторами?

З української мови та літератури я займалася з методистом Ніжинського міського методичного кабінету. З біології я займалася з викладачем Ніжинського державного університету, а з хімії з учителем з 9 школи.

- Мала план підготовки? Ти сама його розробила, чи його пропонував кожний репетитор окремо?

- Планувати - це у мене від тата. Я планую все дуже ретельно. Перед тим як розпочати якусь справу, я пишу графік чи план. І неважливо чи це підготовка до ЗНО, чи це просто збір речей на море, чи ще щось. Я завжди все розписую.

Чіткого плану підготовки впродовж року у мене не було. Я займалася по ситуації. А от останній місяць, коли закінчилося навчання у школі і ми відсвяткували випускний з першого червня почалася справжня підготовка. Наступні мої 25 днів до останнього ЗНО тривали так: я прокидалася о 7 ранку, о пів на 8 вже починала займатися.

Готувалася я наступним чином. У мене були конспекти від репетиторів, які я їх вчила на пам'ять. Добре, що у мене гарна пам'ять і я швидко все запам'ятовую. Наприклад з біології у мене було 4 зошити по 96 аркушів. І всі я вивчила на пам'ять (!!!) Навіть зараз якби ви відкрили зошит на певній сторінці і сказали заголовок, наприклад "Дихальна система людини" я б вам розповіла, що там написано.

З хімії у мене було 3 зошити. З цього предмету було трішки легше. Частину з них займали задачі.

З мови я також багато вчила, але її вивченням я займаюся із 3 класу і у принципі з цього предмету мені було легше готуватися. Проте я вчила всі цитати, які тільки можна. А невеликі за об'ємом твори, я вчила на пам'ять (посміхається - авт.)

На обід у мене було відведено 20 хв., а потім знову підготовка. І так до 9 вечора, тоді тато мене вже просто витягував на вулицю щоб я трохи відпочила.

Об 11 годині вечора, я незалежно від того вивчила чи не вивчила, закривала все і лягала спати. Адже відпочивати потрібно хоча б у ночі.



Я не можу сказати, що цей графік мені не подобався. Мені це подобалося, адже кожного ранку я прокидалася о 7 годині і знала, що мені потрібно робити і куди мені потрібно йти.

А от зараз я прокидаюся і не знаю чим мені зайнятися. Адже розумію, що і вступ мені майже забезпечено і все добре.

- Тобто, тобі не вистачає цього плану, за яким ти жила останній місяць підготовки до ЗНО?

- Так! Я не знаю що зараз робити. Після останнього ЗНО я прокинулася і не знала, що робити. Ніби все - омріяний відпочинок. Але я не знала, що робити (посміхається). Фільми подивилася, книги почитала і все!

- Ти цілеспрямовано цілий рік йшла до омріяного результату?

- З початку 11 класу, 3 тестування на 200 мені здавалося мрією, але наприкінці 11 класу, коли я оцінила всі свої знання, я зрозуміла, що це реальність. А вже зараз ця мета досягнута.

- А взагалі ти завжди була відмінницею?

- Я ходила у дитячий садочок при 10 школі і у перший клас також пішла у цю школу. Пронавчалась там буквально півроку, а коли ми переїхали батьки віддали мене у 7 школу, яку я і закінчила. Після того як я тут пронавчалась два тижні моїх батьків викликали у школу тому що я мала дуже низьку успішність. Їм сказали, що я порівняно з іншими дітьми мало що вмію. І взагалі запитали, що я робила попередні півроку. Це зачепило у першу чергу моїх батьків, але і мене також. Це дало мені поштовх і я всіх наздогнала і перегнала.

- Ти раніше говорила, що займалася з репетиторами через те що сумнівалася у свої знаннях. Після досягнутого результату сумніви у своїх знаннях вже зникли?

Насправді ні. Мені здається секрет мого успіху в тому, що я не вийшла з аудиторії жодного конкурсу, олімпіади, хоч їх було дуже багато, чи ЗНО і не сказала “Я написала все”. Я жодного разу не сказала, що у мене буде перше місце чи 200 балів. У мене після тестування з мови навіть була депресія, адже мені здавалося, що я її завалила. Але, як виявилося, отримала максимальний бал. І такий результат мають лише 12 випускників по всій Україні. Проте я не можу впевнено сказати, що якщо мені дадуть зараз тести я їх напишу на 200 балів. Це все лотерея. Мені здається я знаю багато, але я не можу знати всього.

- Ти вважаєш, що ЗНО це об'єктивний спосіб оцінити знання випускників?

- Це не об'єктивний спосіб, але це найкращий спосіб у нашій ситуації. Все ж таки ЗНО кращий варіант, аніж іспити. Це обмежує корупцію і інші можливі варіанти зловживання при вступі.

Всі ці реформи, які провелися навіть цього року, жорсткі, але вони обмежують вступ у виші тих хто має низький рівень знань, що покращує загальний рівень знань студентів.



- Ти за реформу освіти, чи вважаєш що потрібно залишити все на тому рівні який зараз є?

- Звісно потрібно розвивати все далі. Мене, наприклад, бентежить той факт, що багато випускників українських шкіл виїжджають за кордон. Згадаймо хоча б систему освіти Радянського Союзу, тільки не подумайте, що я її прихильник. Там була освіта на такому рівні, що випускники радянських вишів були дуже гарними спеціалістами, можливо навіть одними із кращих у світі. І мені дуже прикро, що ми втратили цей статус. Навчатися в Україні стало непрестижно, навіть серед моїх знайомих. Вони віддають перевагу закордонним університетам, наприклад, тим що у Польщі. Це прикро. Хоча я не думаю, що освіта у Польщі краща у плані знань, але беззаперечно краща у плані комфорту.

Наші гуртожитки, наші дороги і т.д. це велика проблема.

- Якщо вже пішла про це мова, то що тобі було потрібно для комфортного навчання під час підготовки до тестування?


- Для мого комфорту все зробили батьки. Насправді, мене дуже обмежили у плані виконання, якихось хатніх обов'язків. Мама перебрала все на себе. Я б мала допомагати їй більше цього року, але завдяки цьому я більше займалася навчанням.

Коли я навчаюся, то я ходжу і промовляю все у голос і тому мені необхідно щоб була тиша, яка стала основою мого комфортного навчання.

В останні дні перед ЗНО у мене навіть сів голос і я не могла говорити, а також зараз ще проблеми зі спиною від постійного довготривалого навантаження.



- Ти хочеш бути медиком і збираєшся навчатися у Вінницькому медичному університеті

- Так, мені дуже цього хочеться.

У Вінницькому університеті, дуже гарна школа нейрохірургії, тому я хочу використати цей шанс сповна.До того ж цей університет дуже багато хто радить.

Звичайно в Києві мені було б навчатися набагато комфортніше, там є житло, близько до батьків і хтось із них міг би час від часу приїжджати, але університет Богомольця, в останній час має погану славу через корумпованість та ставлення до студентів. Тому я вирішила пожертвувати комфортом і обрала Вінницю, хоч це і дуже далеко.

Я дуже зв'язана зі своїми батьками. І ще не знаю, як буду витримувати без батьків і без дому. Хоча я навіть більше прив'язана до батьків, аніж до дому. Якщо батьки будуть жити у Вінниці, то я буду прив'язана до батьків у Вінниці, якщо у Харкові, то до батьків у Харкові.

- Запорука твого комфорту це наявність поруч батьків?

- На 90 %

- Ти пишеш оповідання. Як давно?

- Десь з того часу , коли почала ходити на конкурси, але я не писала нічого серйозного.

Те що я пишу саме зараз я почала писати десь у 10 класі. Поштовх до цього дала вчителька світової літератури, яка задала нам написати твір про враження від поезії декількох авторів. Здається це були Поль Верлен, Артюр Рембо та ще хтось... І я у своєму творі порівняла їхню творчість з повітрям.

Поезію одного письменника я порівняла з церковним повітрям, творчість іншого з гірським і вчительці на стільки сподобався цей твір, що в неї розболілося серце і вона побігла за таблетками. Вона навіть плакала і говорила, що ще такого твору їй ніхто не писав. І відтоді я почала писати.

- А з яким повітрям ти б порівняла свої твори?

Складно відповісти (посміхається). Деякі твори це солодке повітря, інші мають різкий аромат, наприклад якщо я щось критикую. Твори на тему війни мають притаманний лише їй сморід. До речі я вважаю, що у творах про війну потрібно також обов'язково писати про мир.

- Війна і мир. Багато хто лякається ситуації у країні, яка пов'язана з не оголошеною війною на сході. Частина випускників тікає за кордон говорячи "Тут війна". Тебе не лякає війна у нашій країні?

- Звісно лякає, як і кожного. Але я патріотка. І виїздити тільки того що у нашій країні війна це для мене не варіант. А хто ж тоді буде воювати? І що ж далі? Комусь від цього стане краще але ж тоді не буде України.

Я хоч і скаржуся на Україну, у сенсі влади, але я ніколи не буду скаржитися на Україну, як землю. А за землю треба воювати.

- Живучи у країні, у якій триває війна ти приносиш у жертву як мінімум свій спокій. А що довелося принести у жертву заради відмінного результату зі ЗНО?

- Я не можу сказати, що у мене не було особистого життя, чи я не гуляла з друзями, чи нікуди не їздила. Але дійсно, коли мене хтось запрошував погуляти чи хотів зустрітися я часто говорила, що у певний час я буду іти від репетитора і лише тоді ми можемо зустрітися на вулиці.

Але я дуже задоволена тим, що у мене крім навчання ще є багато знайомих, я багато де була і я багато спілкуюся з батьками. І для мене це дуже важливо.

У тебе є хобі?

- Раніше я навчалася у музичній школі, ходила на танці. Тобто спочатку займалася багато чим. Але потім із сьомого класу перед мною постав вибір або навчання, або всі ці заняття. І я обрала навчання. Я переконана, що якщо ти хочеш досягти успіху в одній сфері, то ти не повинен розпорошуватися на інші.

А зараз, якщо чесно, то немає часу на щось інше і не думаю, що він з'явиться в університеті.

Але коли у мене все ж з'являється вільний час, я намагаюся провести його у спілкуванні з людьми

- Що ти можеш порадити випускникам, які у наступному році будуть складати тестування?

Конкретних порад у мене немає. Насправді, мій секрет успіху у тому, що потрібно вчитися і дуже багато вчитися. А найголовніше це мотивація. Якщо у дитини є мотивація, але немає якихось супер книжок, то вона все одно отримає гарний результат. А якщо мотивації немає, то навіть викладачі нашого університету нічого не зроблять. Ще варто багато працювати, зокрема над тестами минулих років. У цьому році повторилися декілька тестів з минулих тестувань.

- Ти невдовзі покинеш наше місто, напевно тобі буде його не вистачати. Тому останнє питання, що криється для тебе під поняттям "Мій Ніжин"? Який він твій Ніжин?

- Мій Ніжин - це мої люди. Я не знаю всіх ніжинців, але всі мені рідні. Особливо це розумію, коли іду після важкого дня о 9 вечора по Гоголівській і ці люди мені посміюються. А після цього втома зникає і хочеться далі іти працювати. І звичайно мій Ніжин це моя сім'я, це ті хто мене оточує, моя школа, якої мені також не буде вистачати.


Спілкувався Макс Терещенко
Фото Олександр Малаш
www.mynizhyn.com

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Тетяна Смага, интервью, Ніжин

Добавить в: