Деббі з митниці нареченого знайшла на курсах

Привіт. Мене звати Деббі. Я службова собака, працюю на митниці. Порода — руський мисливський спанієль. Мені два роки. В перерахунку на людські мірки — 24. Я ще молоденька. Енергійна та пустотлива. Живу вдома в інспектора-кінолога Івана Сербіна, в Чернігові. Коли мені сумно, гризу капці його дружини. Працюю на кордоні з Росією та Білоруссю, шукаю наркотичні засоби. У мене є наречений. Звуть його Сем. Теж руський спанієль. Руденький, рябенький. На жаль, він від мене далеко. Живе у Бердянську. Познайомились на курсах.
Люблю м'ясо. Заглядати у чужі сумки, коли мене гладять. Камеру люблю не дуже.

З Деббі зустрілися на тренувальному майданчику за приміщенням Чернігівської митниці Міндоходів, недалеко від залізничного вокзалу.
— Я киянка. Народилася в столиці. Є люди, заводчики собак, які займаються моєю породою. У них я і жила з мамкою до чотирьох місяців (у перерахунку на ваші, людські роки, це менше десяти років). Потім приїхали чернігівські митники і мене звідти забрали, спеціально для роботи.
Дебора — в перекладі з івриту — бджола. Може, перші господарі були євреї і назвали мене так за мою жвавість? А може, й на честь британської актриси Дебори Керр... Вона теж красуня.
Я веселунка. У той же час серйозна та відповідальна. Робота вимагає бути такою.
Чернігівська митниця — моя перша робота.
Роботу свою люблю. Безтурботного життя не уявляю. Інші собачки як живуть? Встав, поїв, сходив на прогулянку, гавкнув на сусідського кота. А от у мене не життя, а пригода.
Кордон, тренування, наркотики, злочинці. Просто калейдоскоп подій!

— Що входить у твої обов'язки?
— Пошук наркотичних засобів на кордоні з Росією та Білоруссю. Шукаю скрізь. Оглядаю машини, валізи, вантаж, ручну поклажу громадян. Зараз навіть починаємо обшукувати людей.
У кишенях же теж наркотики возять.
Добу працюю, дві або три відпочиваю. Якщо я вдома— прокинулась, погуляли, поїла. Мінімум двічі на тиждень треба займатися на майданчику.
Працюю у вільному пошуку. Якщо конкретно щось розшукую, двадцять хвилин працюю і відпочиваю.
Мамою я ще не була. Господар каже, якщо буду, то на певний час випаду з роботи.

— З якого віку вам, собачкам, можна працювати на митниці?
Після того, як пройдемо первинне навчання. Я його проходила в дев'ять місяців. Разом з господарем їздила у Хмельницький, там єдиний в Україні кінологічний навчальний центр Державної митної служби. Там навчаються мої колеги з усіх митниць. Після місячних курсів отримала диплом на своє ім'я по наркотичних засобах — гашиш, марихуана і мак. І почала працювати.
У кінологічний центр для підтвердження своїх здібностей треба їздити практично щороку.

— Є собаки, які не підходять до роботи на митниці?
Так, буває вибракування. Інструктор кидає предмет, цуценя принесло — значить, працює. Але підходить лише те, яке проявляє до предмета найбільший інтерес.
Не допускають до роботи на митниці собак-меланхоліків. Взагалі ми — холерики. Але пес повинен бути холериком поважного типу. Бо чистого холерика не стримаєш, він завжди працює і дуже стомлюється. Також собака повинен бути соціально адаптованим. Я на роботі людей не помічаю. Ходжу між ними наче нікого немає.

— Як собак навчають шукати наркотики?
— Методом гри. Неправда, що їх підкладають у їжу. Перед початком навчань собака повинен бути апортованим (виконує команду «апорт» — приносить предмет. — Авт.). У будь-якого пса є своя улюблена іграшка — м'ячик, капці, будь-що, запах чого він знає.
Іграшка закладається у спеціальну дошку. Собака її шукає. Поступово силу цього запаху зменшують (відрізають шматочок іграшки) і підкладають запахозамінники наркотичних речовин. Коли пес знаходить замінник, це підкріплюється тим предметом, який він шукає. Знайшов наркотичну речовину — йому підкидають іграшку. Господар каже, що ми дуже розумні істоти і вже з другого-третього заходу починаємо знаходити те, що потрібно. Після праці мені дають печиво. Взагалі-то я люблю більше м'ясо, але ж господар не буде носити його в кишенях.

— Які заслуги на твоєму рахунку?
— У цьому році на Всесвітній день кінолога (21 червня) знайшла наркотичний засіб. Зробила господарю подарунок.
Інспектор може мати двох-трьох собак. Я у свого Івана одна-єдина. Я — його перший собака, з яким він працює.
З Іваном спілкуюся практично цілодобово. Коли у господаря відпустка, у мене — теж.
Родина у господаря — він, дружина і 18-річний син. У його батьків собаки завжди були. Для них я — член родини. Іван каже, що коли їдемо кудись у відрядження, то сім'я не так за ним сумує, як за мною. Жартують, мабуть.
Люблю виїжджати на природу, активні, тривалі прогулянки.
Господар годує, чистить мені шерсть. Слідкує за мною, у мене навіть бліх ніколи не було.
Раз на рік мені роблять щеплення. Женуть гельмінтів, прокапують від бліх та кліщів.

— Що їси?
— Митники дають корми. Отримую такий собі збалансований пайок. Беремо їх на роботу. Як і будь-яка жива істота, люблю ласощі. Найсмачніше для мене — м'ясо. Сирого мені не можна. М'ясце варить дружина Івана.

— Правда, що ти все бачиш у чорно-білому кольорі?
— Ні. У собак розвинений кольоровий зір, хоча і меншою мірою, ніж у людини. У людей на сітківці три типи колбочок. Перші сприймають червоний і жовтогарячий, другі зелений і жовтий, а треті — синій і фіолетовий. У собак перший тип колб відсутній. Тому ми, як дальтоніки, червоний та оранжевий колір адекватно не сприймаємо. Зате ми розрізняємо до 40 відтінків сірого.
До речі, у нас, у собак, слух значно тонший, ніж у людини. Вона розрізняє звуки частотою до 20 кГц, а більшість собак — до 40 кГц, тобто сприймає частоти, які для господарів є ультразвуковими.

— Людина вибирає собі подібного. Деббі спокійна собака. Характер у неї, як у будь-якої жінки, — каже головний інспектор-кінолог управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чернігівської митниці Міндоходів Іван Сербін. — Якщо чогось не хоче чи не так, на неї не крикнеш, не тупнеш — може образитися. Від праці не відмовиться. Але буде дивитися скоса, поки не підійдеш до неї, не попросиш пробачення.
Усього на Чернігівській митниці сім собак. Чотири тренуються тут, у Чернігові, три — у Новгороді-Сіверському. Окрім руського спанієля, є англійські кокер-спанієлі, лабрадори і вівчарка. Але ж на кордоні ми ще працюємо з кінологами прикордонної служби. Тож собак на кордоні вистачає.
З погляду анатомічних властивостей собаки, в кого довший ніс, той і краще шукає. Довші вони у вівчарок.
Протягом півріччя Чернігівською митницею Міндоходів до правоохоронних органів передано інформацію за 18 фактами виявлення та припинення контрабанди наркотичних та психотропних засобів.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1422)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.