Клаптикова творчість Тетяни Баженової

Мистецька стежина для Тетяни Олексіївни окреслилася ще в  дитинстві, в легендарному Ленінграді, де народилася, пережила  блокаду. Мама дівчинки працювала лікарем, до роботи й сама до  себе ставилася вимогливо, совісно, але вдома знаходила час хоч трішечки повишивати. Певно, то було для неї цілющими ліками, хвилинами роздумів, відпочинку, а донька, споглядаючи за маминими руками й отим дивом, що вони лишали на полотні, й сама захопилася вишивкою, у шкільні роки освоїла техніку макраме, займалася мереживоплетінням.

Поступово рукоділля відійшло на другий план - після школи навчалася в Казанському хіміко-технолопчному інституті, який закінчила в 1961 році. За фахом - інженер-хімік. Значний відрізок життя проминув у невеликих містечках колишнього Союзу (вийшла заміж за військовослужбовця, тож переїздили туди, куди направляли главу сім'ї). Працювала, де прийдеться, - певний час завідувала агрохімічною лабораторією, була інженером із випробування ракетного пального, трудилася на фільтрувальній станції тощо. Бачення прекрасного ніколи не покидало Тетяну

Олексіївну й, ніби причаївшись, роками жило в потаємному куточку її душі, чекало, коли ця дивовижна жінка ще й творитиме красу.

Обставини для творчості найкраще склалися саме в Чернігові, куди сім'я Баженових переїхала в 1984 році. Тетяна Олексіївна почала освоювати техніку печворку, простіше кажучи, клаптикового шитва.

- Ніде не навчалася цьому, -розповідає авторка оригінальних робіт. - Сама освоювала, крок за кроком. Жодна пелюсточка чи стебельце на моїх картинах не приклеєні. Розпочинала від простеньких робіт, але намагалася пришивати деталі до основи якісно.

І справді, коли навіть придивитися до будь-якої картини, ніяких стібків не видно, а кольорова гама з багатьма відтінками гармонійно поєднується в сюжеті. Так, так, саме в сюжеті, або з дійовими особами, або в натюрмортах, пейзажах, розкішних букетах квітів. Це знають люди, давно обізнані з творчістю Тетяни Олексіївни, а також нещодавно переконалися ті, хто вперше побачив її картини в «Арт-клубі». Мотиви дитячих казок, картини-жарти («Жар-птиця», «Мишине побачення»), історія, легенди, краєвиди («Прощання Ігоря з Ярославною», «Чернігів», «Над Десною», «Свято-Воскресенська церква») і з числа недавніх робіт картина філософського змісту «Вічність», на якій зображені свічка, годинник, Біблія, - далеко неповний перелік самобутніх творів.

Слід сказати, що до кожної роботи є віршований супровід, написаний авторкою. Поки що залишається її мрією видати збірку з репродукціями й текстами.





Зазвичай клаптикове шитво використовується для побутового вжитку, а щоб отакі картини були неабияким естетичним доповненням до інтер'єру? Їх же виготовила майстриня не як накидку чи побутову серветку, а для споглядання, від душі й для душі. Ці диво-полотна, створені не пензликом чи простими засобами аплікації, а поєднанням кількох технік і прийомів, які доповнюють одне одного, починаючи від оригінальних рамок і закінчуючи дрібними деталями, підсиленими намистинками, контрастними нитками тощо. У колекції майстрині понад 170 робіт. За період творчості в неї відбулося близько 20-ти персональних виставок, також вона активна учасниця міських, обласних, всеукраїнських виставок, її роботи експонувалися в Міжнародному виставковому центрі української культури в Санкт-Петербурзі, були на конкурсі «Алые паруса» в Одесі. Визнання таланту засвідчують численні грамоти, дипломи, подяки. А в листопаді 2009 року Тетяні Баженовій присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України.

Реалізація кожного задуму - це терпіння, майстерність, час і творчий пошук, під час якого й виникають несподівані нюанси й вирішення. І так клаптик за клаптиком, поки робота буде завершеною й постане цілісним полотном. До речі, свої картини Тетяна Олексіївна не продає, хіба що іноді дарує. Тож колекція цілісна, є що показати людям. І це вона робить часто, зустрічаючись із молоддю в навчальних закладах міста й області, з дітлахами - в дошкільних навчальних закладах, із ветеранами, людьми похилого віку - в пансіонаті. Пропагує творчість, виховує мистецькі смаки та повагу до традицій нашого народу.

Ніна Петровська, газета "Наш край", №51-52 (9191-9192) від 28.06.2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.