Наші бабусі теж навчалися у школі!

Готуючись вітати своїх найдорожчих жінок із 8 Березня, третьокласники школи № 1 із подивом з’ясували: їхні бабусі не завжди були серйозними й мудрими, не завжди вміли готувати найсмачніші пиріжки й давати найкорисніші поради. Виявляється, колись бабці теж гасали на перервах по коридорах, смикали сусідок по парті за кіски й просиджували вечори за домашнім завданням. Словом, бабусі теж навчалися в школі.

Своїми відкриттями школярі поділилися з «Відомостями». Мовою оригіналу:



Аня Логут:
— Мою бабусю звати Лідія Федорівна. Вона теж навчалася в школі, але то був важкий час. Це було після війни. Люди тоді були бідними, тому моя бабуся ходила у резинових чоботях, які вона ділила зі своїм братом. Книжки носили у полотняних торбах. Замість зошитів — довгі листки. Але все це не заважало вчитися моїй бабусі й отримувати гарні оцінки.
Марійка Ігнатенко:
— Мою бабусю звуть Антоніна. У 1968 році вона пішла до першого класу. Дуже цікаво проходили змагання між класами по збору макулатури та металобрухту. Іноді так захоплювались, що приносили з дому не тільки непотрібні газети та метал, а й такі, за якими потім прибігали батьки, щоб повернути додому.
Ліза Курганська:
— Мою бабусю звати Марія Василівна. Вона теж навчалася в школі, але тоді вона була Марійка. На жовтневі свята всіх першокласників приймали в жовтенята. Це для них було велике свято. Навесні в четвертому класі жовтенят приймали в піонери. Для того, щоб стати піонером, треба було старанно навчатися, мати гарну поведінку. А також моя бабуся була ще комсомольцем.



Катя Кузуб:
— Моя бабуся Маргарита пішла до школи у 1961 році. У той час діти писали перами та чорнилами. Це було дуже важко, тому що чорнило могло крапнути та залишити пляму, і тоді доводилося переписувати всю сторінку. Ще моя бабуся дуже гарно навчалася. У її зошитах немає жодної 3 та 2. За її гарне навчання директор школи подарував бабусі книгу «Грозовое лето».
Якими були та що робили їхні бабусі-школярки дізнавалися всі третьокласники школи № 1. Виявилося, не така вже й велика прірва між поколіннями — бабусі теж колись були маленькими. І хоча між школою бабусь та онуків — чимало відмінностей, та школярі, що не кажіть, все такі ж — веселі, непосидючі й невгамовні.
Любі наші бабусі, виходить, у нас з вами стільки спільного! Сподіваємося, ми теж колись станемо мудрими й витриманими, лагідними й терплячими. Зі святом весни вас! І нехай вистачає здоров’я та сил, щоб витримувати наші капризи!

Підготувала Ольга Чижова, фото з сімейних архівів, тижневик «Чернігівські відомості» №10 (1148)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: