Вересоцько-молдавське весілля у Куликівці

«Совет да любовь вам, молодожены», — лунає зі сцени. Обрядовий староста Валентина Кусій вітає молодят з одруженням. На столі біля Валентини Михайлівни бокали з шампанським, цукерки, квіти, рушник. Зерно, яким молодят посипали на щастя. Хрещена Зоя Тимченко підносить молодятам коровай. Благословляє жениха та наречену. І виводить молодих із зали. Гості дружно аплодують, вітають. У кожного на грудях маленька червона квітка.

Так 23 лютого у Кулйківському будинку культури одружилися 28-річний Ярослав Бруховецький та 27-річна Ольга Морарь. Він родом з Вересочі Куликівського району, вона – з молдавського села Бельц. А познайомилися молодята рівно два роки тому в День захисника Вітчизни у Москві. До російської столиці обоє приїхали на заробітки.

Жених у темному костюмі, краватці, з квіткою на піджаку. Наречена — у пишній білій сукні з великим бантом ззаду. Купувала її у Чернігові. В руках — букет з дрібних рожевих та білих троянд. Волосся підібране вгору. Фата у руках дружки Олесі Ботнарь. У волоссі білі штучні троянди.

— Це така традиція?
— Наречена ще з машини вийшла без фати. Ніяких традицій. Фата не втрималася на голові, — пояснює дружка.
Після одруження Ольга витирає сльози. Так, пояснює, її розчулив місцевий обряд.
Доки Оля та Ярослав фотографуються, гості вже шикуються у живий коридор на порозі клубу.
— Поз-дра-вля-єм! — хором кричать запрошені і плескають у долоні.
Кілька фото на згадку, і гостей відправляють у попередньо замовлений автобус. Він відвезе весілля до Ніжина, у кафе «Україна», де півсотні гостей святкуватимуть до самого вечора. Розписатися молодята планували у Ніжині. Та приїхати в Україну змогли лише за тиждень до весілля. Тож заяву змогли прийняти тільки у Куликівці.

Доки в автобусі займають місця, молодята разом зі свідками несуть квіти до пам'ятника неподалік будинку культури.
— До цього? Чи до цього? — радиться Ярослав з дружиною.
— Давай до найбільшого.
— Скільки ж квіток класти? Дві чи три? — продовжує нервувати Ярослав, порпаючись у багажнику з квітами.
Врешті, бере три троянди.
Швиденько покінчивши з обрядами, молодята сідають до сріблястої «Тойоти» з київськими номерами та червоно-білими бантиками на ручках і такою ж стрічкою на капоті і вирушають у бік Ніжина.

Про куликівські та молдавські традиції вже в автобусі розпитувала тещу та свекруху.
— Сьогодні вранці Олю викупляли з квартири, яку вона зняла на весілля у Куликівці, — розповідає свекруха Любов Бруховецька, працює листоношею. — Брат нареченої вторгував аж 200 доларів. Не те, що наш Ярослав. Він за свою сестру двадцять років тому вудочку попросив.
— Чи буде зять мити ноги молдавській тещі?
— Про цей обряд я знаю. Другу дочку за українця віддаю. На минулому весіллі мені горілкою ноги мили, а потім я в рибальських чоботях танцювала. Це було в Одесі, — розповідає Олена Морарь. — Наступного тижня, 2 березня, Ольга і Ярослав обвінчаються у нас, у Молдавії. У нас не відзначають весілля у кафе. Є Весільний будинок, де проходить святкування. А от готуватимемося самі. У середу заколемо кабанчика, а з четверга почнемо з родичами і сусідами готуватися. Шкода, що сваха не зможе приїхати, бо у неї закордонного паспорта нема.
Познайомилися свахи тільки у четвер, за кілька днів до весілля. Молдавська вересоцькій привезла молдавського вина.

— А невістка вже поралася? Поросяті давала?
— Воно ще маленьке. Самі справляємося, — усміхається Любов Бруховецька.
— Наречену будуть красти? Черевичок?
— Аякже, — сміється хрещена Ярослава Зоя Тимченко.
— Ми вже про все домовилися. А завтра перевдягнемося. Я свою весільну сукню надіну, і тещу у тачці покатаємо. Тачка чекає. А мо', й коньки одінем та на возі провеземо. Зима все-таки. А що робити? Будемо веселитися.

— Які традиції? Які традиції? Морди б'ють і столи ворочають, — сміється старший брат нареченого Ігор Бруховецький.
З жартами автобус під'їхав до бесідки під Титівкою Ніжинського району. Шампанське, бутерброди з ковбасою та сиром, цукерки. Гостей запросили перекусити.
— Ярик, а ми з тобою хоч вип'ємо? — нервують друзі молодого.
— Аякже, — усміхнувся наречений і закурив.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №9 (1399)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.