Експрес-знайомства: від Москви до Чернігова

«Слушаю вас, товарищи женщины!» — «Записаться в клуб можно?» — «Понимаете, набор одиноких женщин временно прекращен, и следующий набор у нас будет со второго квартала будущего года». — «А мужчин вы записываете?» — «Одиноких записываем...» — «Почему же такая несправедливость?» — «Если у нас уже сейчас одиноких женщин в два раза больше, чем одиноких мужчин». — «Может в порядке исключения можно?» — «Знаете что, девочки, позвоните мне после Нового года, я постараюсь вам чем-нибудь помочь…»

Найважчі битви відбуваються всередині нас

Про один з найулюбленіших діалогів мені нагадала Світлана Федорова — керівник ГО «Шанс», депутат міськради, куратор соціального проекту «Давай знайомитись», презентованого до Дня міста 2011-го. Гадаю, легендарна кінострічка «Москва слезам не верит» не потребує рекомендування, а в нашому випадку досвід героїнь ну просто незамінний. Адже саме там дівчат і хлопців, жінок і чоловіків хвилювало одне й те саме питання: як зустріти своє кохання? Проблема, яка в різні часи хвилює і москвичів, і чернігівців різних поколінь та вирішується в різні способи. І, мабуть, найоригінальніший з них вигадала незабутня героїня Ірини Муравйової — Людмила, яка, доклавши хитрощів, діставала квиток до Ленінської бібліотеки, аби у тамтешній курилці познайомитися з видатними та успішними чоловіками. Навіть коли й там не склалося, вона не вгамовувалася (нам би так): «А я оптимистка. Мне вот недавно сказали, на кладбище хорошо знакомиться. С вдовцами. Приглядишь кого поинтеллигентнее, разок-другой на глаза ему покажешься, то да се...» — «Людка, ты неисправима!».
Тим не менше, чи не найзручнішим форматом тогочасних знайомств були так звані клуби за інтересами, що користувалися мегапопулярністю. «Ймовірно, діалог про запис у чергу міг би відбутись і зараз, — зазначає Світлана Віталіївна, — з поправкою на те, що скаржитись на самотність можуть і хлопці. Можливо, в Чернігові й більше дівчат, але знайти пару чи просто споріднену душу нелегко і слабкій, і сильній статі. Причому це не залежить ні від освіти, ні від соціального статусу». Скажу лише те, що натхненником проекту була незвичайна… РоМашка, але про це згодом.

Скільки пам’ятаю Світлану Віталіївну, вона завжди намагалася комусь допомагати: то сусідам, то друзям, то однодумцям по благодійній справі. «Я зрозуміла, що в радянські часи людей навчали будувати заводи, пароплави, але не навчили будувати міжособистісні стосунки. У результаті вони соромляться зізнатися, що їм просто хтось сподобався, не знають, як знайомитися. Ми забули, як красиво «ухаживать».
Не навчать цьому й весільні агенції, котрі також не гарантують, що сплативши «калим», заморський наречений розповість про себе правду-матку. Навіть в одному з інтерв’ю якось одна сваха відверто радила: «Не ходите замуж за иностранцев». Цікаво, що чернігівська «сваха» Світлана Віталіївна також переконана: слов’янські чоловіки — найкращі! І навіть якщо хтось із них трошки «необтесаний», це не страшно — з наведення лоску зі слов’янськими жінками тягатися не зможе ніхто! Чи ви і справді впевнені, що витягнете щасливий квиток? «…В жизни еще и лотерея есть. Вот я всегда лотерейные билеты покупаю». — «Выиграла?» — «А как же! Два раза по рублю».



Вимога одна: щоб смачно готувала борщ

А що ж всемогутній Інтернет? З одного боку, «скорочуючи» відстані між людьми, він так і не замінив звичайного спілкування. Учасники проекту самі зазначали, що «павутинні знайомства», котрі вписуються в сучасні канони, більше заплутували стосунки, ніж вносили ясність.
— Коли рік тому я почала формувати базу даних своїх знайомих, які із задоволенням хотіли довірити мені свої історії, до мене звернувся розлучений чоловік років 38. Самодостатній і, слід сказати, доволі привабливий. Він зізнався, що йому було дуже тяжко спілкуватися с жінками Чернігова, з якими він познайомився через Інтернет. Одна з’ясовувала весь час, скільки він ладен грошей витратити на «даму». Інша на зустріч приходила в темних окулярах, а потім з’ясовувалося, що ця Тетяна, яка прийшла особисто, зовсім не та Юля, яка відписувалася в соціальних мережах і так далі. Як не меркантильність, то комплекси чи відверта маніпуляція… Зрештою, як і десятки чернігівців, у проекті він знайшов чарівну жінку. У цьому випадку обійшлося навіть без інтерактивних занять чи експрес-тренінгів з підвищення самооцінки та розвитку навичок спілкування, що відбувалися протягом недільних зустрічей.
— Деякі з методик я «підгледіла» на бізнес-тренінгах,— уточнює Світлана Федорова, педагог-психолог за фахом. — Для кожного з учасників зустрічей було заплановане знайомство з 10 представниками протилежної статі. Причому кожна група підбиралася індивідуально, зустрічі були тематичними. Таким чином люди скоріше розкриваються для себе та інших.

За майже півтора року в рамках проекту «розкрилися» сотні мешканців нашого міста.
— Звісно, всі учасники дуже різні. Були серед них і держслужбовці, і журналісти, спортсмени, юристи, програмісти, військовослужбовці, художники. Була в базі й красива жінка, яка виховувала неповнолітню дитину-інваліда. Її батько покинув їх, коли дізнався про діагноз немовляти, тож мати, не жаліючи себе, носила на руках паралізовану дівчинку, — каже вона. — Ми не відмовляємо нікому. Вік від 18 до 72 років. Були і вдівці, і люди, у яких з різних причин сім’я розпалася. Крім того, ми провели багато зустрічей студентів чернігівських вузів, отже, багато хлопців і дівчат приїхали з районів, із Ніжина, Прилук. Приходили матусі, які просили за своїх чад. Був і молодий чоловік, який побудував будинок у Чернігові. Але в ньому не вистачало берегині. Вимога до майбутньої дружини у нього була тільки одна: щоб смачно готувала борщ…

«Раз ромашка, два ромашка…»

Серед них і РоМашка — так себе називає пара, що фактично стала першою, надихнула пані Світлану все-таки розвивати проект. Це Роман Кулешов і Маша Коляда, які згодом підтримували проект у якості волонтерів. 27 березня вже буде 2 роки, як вони разом. Своїм життям РоМашка свідчать, що коли дві людини відчувають себе одним цілим — це надзвичайно приємно! Гадати на ромашці «любить — не любить» жодному з них не довелося, адже сумнівів у тому, що створені один для одного, не було. Та вони навіть зовнішньо схожі! «Моє чудо, моє золото, мій ангел», — так називає він її.
«Гадаю, Світлана Віталіївна стосовно нас все ж план виношувала, — каже Роман. — У мене тоді був вільний вечір, і вона попрохала підвезти у «Шанс» дівчину-юриста. Я сказав: не проблема, забрав, по дорозі ми розговорились і більше не розлучались…»
Звичайно, того вечора Маша додому потрапила. «Наступні дві зустрічі ми гуляли по Золотому берегу і спостерігали, як скресає на Десні лід. Щось подібне відбувалося і з нами…» — каже Роман. Свої плани він обачливо не анонсує, але й так видно, все йде до вінця. А ось план на День закоханих не секрет: «Ідемо на бардівську пісню, яку дуже любимо. Виступатиме гурт «Е95».

* * *

На сьогодні довготривалі стосунки підтримують 28 пар цього проекту. Деякі цьогоріч планують одружитися

Лада Седнівець, тижневик «Чернігівські відомості» №7 (1145)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.