Які вони, сучасні матушки ?
Довга – «до підлоги» - спідниця, незмінно - хустка на голові, покірність у погляді, відсутність власних інтересів (бо живе чоловіковими) – приблизно так уявлялася типова попівська дружина. Однак це уявлення виявилося дуже далеким від істини, коли я з перших уст дізналася, як живуть нинішні матушки.
…Марія Малетич – дружина настоятеля Петрівської церкви отця Олексія – народилася на Львівщині у віруючій родині. Розказує: у дитинстві найбільшим покаранням було: «не будеш слухатись, не підеш до церкви». Однак ніколи не думала, що вийде заміж за священика. Все вирішив випадок.
Марічка (тоді ще одинадцятикласниця) збиралася з тіткою садити картоплю.
«Прийшла, а хазяйки вдома нема, - згадує. – Думаю: вийшла кудись ненадовго, якщо хату не замкнула. Сиджу, чекаю. Аж тут двері відчиняються і заходить Олексій.
Він також приїхав підсобити своїм батькам, і теж не застав їх. Тож вирішив поцікавитись у сусідки, чи не знає, бува, де рідні».
Так вони познайомились. І, забувши про картоплю, ще довго розмовляли в чужій хаті. А через півроку одружилися.
У Петрівку Малетичі приїхали у 2001 році. До цього отець Олексій служив у інших районах області. Марічка ділила з чоловіком усі труднощі і проблеми.
«Не вірте, - каже, - що священики мають великі статки. Батюшка досі не спромігся придбати навіть старенького авта – їздить велосипедом».
А коли їхня сім’я збільшилася (мають двох дітей), завели чимале господарство. Ще донедавна тримали свиноматку і обробляли 60 соток городу.
Тепер у тридцятирічної матушки на це не вистачає часу. Та й у церкві замість неї все частіше – донька Ангеліна. Син Іванко виконує обов’язки паламаря.
Матушка ж працює бухгалтером у сільраді і заочно навчається у Тернопільському Національному економічному університеті.
«Це рішення було прийняте не відразу, - зізнається вона. – Можна сказати, такою була вимога часу. Батюшка благословив мене і на навчання, і на роботу.
Він поважає мою думку, підтримує прагнення стати самодостатньою. Я ніколи не відчувала себе його знеособленою тінню».
Разом з тим Малетичі суворо дотримуються постів ( на їх період навіть телевізор не вмикають), не ходять на вечірки: віддають перевагу відпочинку на природі. Марічка дуже рідко вдягає брюки.
Її тезка – Марія Телєгіна, дружина настоятеля Великощимельської церкви отця Євгена – одягається по-сучасному. Модно, зі смаком. Їй тільки трохи більше двадцяти. Працює викладачем у музичній школі.
До церкви – з вірою, що Господь полегшить страждання, вона з матір’ю почала ходити, коли вже навчалася у Чернігівському музичному училищі. Дівчина разом з рідними важко переживала загибель двох своїх братів.
У церкві земне, суєтне розвіювалось. Навіть скорбота здавалась світлішою. Маша слухала церковний спів і думала, згадувала. Їй дуже не вистачало брата Юрія. Наслідуючи його, вона почала вчитися музиці. Рівняючись на нього, досягала успіхів…
Заглиблена у своє, вона не знала, скільки зусиль мусив докладати молодий паламар, щоб відвести від неї погляд.
У тому, що стане священнослужителем, Женя був переконаний ще в школі. (Хтозна, звідки у сина військовослужбовця, що разом з батьками «кочував» країною, виникла така впевненість). «Якось саме по собі склалося»,- розповідає.
Він закінчив духовне училище, став послушником у Новгород-Сіверському монастирі. Потім зрозумів: бути монахом і не уявляти свого життя без Маші – надто несумісні речі.
Їх вінчали два щорських священики. Тепер у Телєгіних п’ятирічний син Кирилко. Він часто буває з батьком у церкві, знає ікони. А ще обожнює техніку, комп’ютер і футбол.
Матушка супроводжує чоловіка рідко: у неї – своя робота, учні, проблеми. Останніх вистачає, хоч Євген намагається побільше перебрати їх на свої плечі.
Він прекрасно готує, не вважає принизливою для священика й іншу роботу. Телєгіни можуть дозволити собі сходити на каву в бар. І не вважають нонсенсом, коли при цьому матушка буде, скажімо, в джинсах.
«Головне, щоб у серці була віра», - переконані вони.
Марія Малетич – матушка і бухгалтер сільради

Родина Телєгіних

Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




