Олімпійського чемпіона з боксу в дитинстві захищала подруга

25-річний переможець Олімпійських ігор у Лондоні 91-кілограмовий, майже двометровий сімферополець Олександр Усик запам'ятався козацьким чубом і переможним гопаком на ринзі.
А коли він жив у селі Риботин Коропського району, його захищала старша подруга, зараз медсестра реанімаційного відділення райлікарні Тетяна Попило.

Сім'я Усиків шість років жила в рідному селі матері, бо через хворобу Шурика треба було змінити клімат. Лікар порадив хлопчику займатися спортом. Його вважали неперспективним. На тренуваннях довелося пробігати марафонські дистанції, пропливати по сім кілометрів.
Про це «Віснику Ч» розповіла мати боксера 55-річна Надія Усик, яка все літо живе на дачі в Риботині. Розмова була на початку вересня. Батька в хаті той не застав прихопило серце, тож поклали в обласну лікарню.

А 16 вересня 50-річний Олександр Олександрвич помер.
— Оце чемпіонат Європи був, міра, олімпіада — дивлюсь я на сина — зовсім став другий боксьор, — ділиться мати. — Зовсім по-другому він все воспринімає. Як роботу. Раніше для нього це було, як гра. Йому всіх було жалко: «Як я можу бить — йому больно, я знаю, як мені больно». Тепер — це просто робота, стимул до чогось. Європа в руках, мір у руках — гріх було не взять олімпіаду.

Переможного бою сина Надія Петрівна не дивилася, хоча для цього й купили додатковий тюнер до супутникової тарілки, а в хаті зібралися рідня та друзі. Жінка ходила попід вікнами і молилася.

— Ходжу і виглядаю, — згадує мати. — Коли вже руку підняли — я дивилася. І як з флагом танцював — бачила. Тут телефони стали звонить! Я кажу, хай ті трубки лежать, мені ж церемонію награждєнія треба подивитися, як сина будуть награждать. Я знаю, що він співає гімн, слова всі знає. І інтерв'ю по-українськи дає. Він завжди у нас був українець. Раніше, як приїжджали сюди в гості, доїжджаємо до Києва — починає по-українськи розмовлять. І два-три тижні, поки ми тут, з усіма тільки по-українськи говорить.

У дитинстві Олександр Усик сильно хворів. Лікувався у Чернігові.
— Синок, тебе спасе тільки спорт, — сказав тоді один лікар з Києва.

Шурик в Риботині захопився футболом. Грав у волейбол, баскетбол. Якщо з інших предметів успіхи були невеликі, то по фізкультурі завжди найкращі оцінки.
— У дитинстві Шурик майже не дрався, — каже мати. — 3 синяками приходив, бо за дівчат заступався. Водився завжди зі старшими. Дружив із старшою на три роки Танею Попило. Вона завжди з ним везде: у футбол грали вмісті, додому ідуть вмісті. У школі, єслі на його нападають, вона за його заступається.

Коли повернулися в Сімферополь, почав займатися карате. Захоплювався альпінізмом. А потім з другом побачив оголошення про набір у боксерську секцію. Із 42 чоловік, яких набрав тоді тренер Сергій Лапін, залишилося тільки двоє.
Спочатку тренеру казали, що Усик — неперспективний, мовляв, у нього грудна клітка нерозвинута. Але тренери вірили у Шурика.

Поки хлопець був малий, їздив по змаганнях, йому матеріально допомагали батьки й сестра Вікторія. А тепер Олександр купує одяг своїм племінницям. Дружина Катя не проти, хоча в них самих є дворічна донька Ліза. Боксер-чемпіон дав гроші батькам на дачу. А три роки тому попросив матір, яка за професією муляр-штукатур, не працювати. Став платити «стипендію».
Після перемоги на Олімпіаді Олександра визнали кращим боксером світу 2012 року. В рекламі МТС обличчя Усика не сходить з екранів телевізорів та бігбордів.


Надія Усик

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №44 (1382)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.