Сільський фельдшер – він і терапевт, і хірург, і гінеколог

У Кучинівці, що простяглася на 12 кілометрів, на 1261 мешканця - один фельдшер. Звуть її Наталія Булденко.

- А що і коли викличуть одночасно з різних кінців села, то як встигнете до хворих? - запитую жінку.
- До цьогорічного квітня їздила велосипедом, - зітхає. - Бувало, за день, а часто і за ніч «намотаєш» не менше кілометрів, аніж спортсмени на тренуванні...
І так - упродовж усіх 37 років, відколи вона після закінчення медичного училища (на Донеччині) повернулася в Кучинівку дипломованим фельдшером.
Зізнається: на початку інколи навіть шкодувала, що приїхала працювати додому; для «своїх» у селі поблажок не роблять. А тут ще, як на гріх, - екстрим за екстримом.
Якось опівночі привезли просто додому кількамісячного малюка. Дитина була майже без ознак життя. Дорога була кожна не хвилина - секунда: робити малюку штучне дихання довелось на порозі. Слава Богу, вижив.
А то викликали під ранок до породіллі.

Везти її в районну лікарню було вже пізно: пологи могли початися в дорозі. Вирішили народжувати вдома. Тільки почалися перейми, погасло світло.
- «Потерпи, все буде добре» - заспокоюю жінку, а сама гарячково намагаюся знайти вихід, - розповідає Наталія. - В голові - на біду - жодної підходящої думки. І раптом мене осяває: машина! На ній ми збиралися везти породіллю в Щорс, і вона досі стоїть біля двору. За якусь мить водій ставить її перед вікнами, вмикає фари, і кімнату заповнює рятівне світло. В той момент я зрозуміла, що мають на увазі, коли кажуть: «з душі спав камінь». Пологи пройшли добре. Я була щаслива, мабуть, не менше, аніж матуся новонародженого.

Зараз у селі 9 вагітних жінок. Якщо котрійсь із них раптом випаде народжувати за надзвичайних обставин, можуть бути спокійні. Не тільки тому, що у ФАПі працює акушерка (Тетяна Омеляненко), а й тому, що поруч буде спеціаліст із майже 40-річним медичним досвідом. Він і підкаже єдино правильне рішення. До речі, Наталія Булденко - єдиний у районі фельдшер, що має вищу категорію.
Протягом року на прийом до ФАПу звертаються в середньому 11 тисяч людей.
Не менше 3 тисяч хворих обслуговуються вдома. У селі майже 400 людей похилого віку. Багато з них мало не кожного дня набирають номер мобільного Наталії.
- І кожен просить прибути якнайшвидше, - зітхає жінка. - На щастя, тепер це не проблема. У квітні наш депутат (обласної ради. - Авт.) Григорій Божок подарував ФАПу скутера. Тепер на дорогу витрачаю набагато менше часу.

І все ж таки його катастрофічно не вистачає. Бо село є село. Фельдшер мусить також доїти корову, порати город, доглядати господарство, - а воно у подружжя Булденків немале.
Діти знають це і намагаються приїжджати частіше.
- Вони - моя «швидка допомога», - посміхається жінка.
Донька Ірина, як і мама, обрала медицину справою свого життя. Працює в неврологічному відділенні обласної лікарні. Заміжня. Ростять з чоловіком доньку Настусю.

Син Андрій - капітан міліції. Живе з родиною (у них двоє дітей) у Новгороді-Сіверському.
...Нинішнього літа Наталії Булденко виповнилося 55. Ще трохи, і можна б на пенсію. Та сільчани не хочуть «відпускати» її: просять забути про вік і працювати далі.

Марта Зінченко, тижневик «Чернігівщина» №35 (363)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.