Олександр Соколов: «Іду в парламент лобіювати інтереси Чернігова!»

ЦІКАВО Він завжди усміхнений, підтягнутий, бадьорий. Сивина у скронях, проте досвідчений, повний сил і готовий до нових звершень. Понад 10 років Олександр Соколов керує містом - сьогодні вже важко уявити, яким би був Чернігів без нього.

Зі своїм співрозмовником ми зустрілися відразу після того, як він отримав посвідчення кандидата в народні депутати України. Що саме спонукало Олександра Соколова вдатися до такого кроку, які питання життя Чернігова і чернігівців він планує вирішувати у столичних коридорах влади - про все це, і не тільки, розповідає Олександр Соколов.

«Не збираюся ділити місто по округах»

- Олександре Володимировичу, левову частку свого життя ви присвятили Чернігову. А нещодавно ви озвучили рішення балотуватися до Верховної Ради. З чим це пов'язано?

- Так, справді, понад 10 років працюю у міський раді. За цей час ми встигли зробити чимало: забезпечили городян цілодобовою подачею гарячої води, змінили систему вивозу сміття, обладнавши в дворах майданчики для сміттєвих контейнерів, відкрили нову поліклініку на Масанах і продовжили до цього мікрорайону тролейбусний маршрут, збудували світломузичний фонтан і підсвітили гармати на Валу та Катерининську церкву.. Власне, перелік можна продовжувати, так що не вистачить газетних шпальт.

Сьогодні ми настільки звикли до цього комфорту, сприймаємо його як належне, ніби він існує вже сто, а то й тисячу років.

Однак є чимало планів, реалізувати які на рівні місцевої влади просто неможливо. Щоб, наприклад, побудувати у Чернігові сміттєпереробний завод, мало самих тільки моїх зусиль чи волі депутатського корпусу, також потрібна підтримка згори - з Києва. Тільки так можна зрушити цю справу з місця. Це саме стосується й багатьох інших питань, насамперед в житлово-комунальній сфері - капітального ремонту дахів, доріг, внутрішньодворових проїздів.

Не секрет, що Чернігівщина має недостатню підтримку з Державного бюджету. Наприклад, якщо цього року на дороги Волинській області виділили 80 млн грн, то Чернігівській - тільки 30. І це при тому, що Волинь ледь не в півтора рази менша! Мене така нерівність не влаштовує!

Тому я і йду відстоювати інтереси Чернігова у центральній владі. Нова виборча система це не тільки дозволяє, але й зобов'язує! Депутат-мажоритарник повинен займатися проблемами саме свого регіону!

- Але ці проблеми існують вже багато років. Чому ж раніше інтереси нашого міста не бралися до уваги народними обранцями?

- Відповім так: за той час, що я працюю міським головою, ми з вами двічі обирали народних депутатів. На жаль, корисної віддачі від свого вибору місто отримало дуже мало. І ось чому.

Депутати обиралися за пропорційною системою, а тому більше займалися просуванням інтересів партій, які взяли їх у списки. У свою чергу, партії були зацікавлені взяти до списку «політичних бійців», а не фахівців, які насправді хочуть і можуть вирішувати проблеми свого регіону.

Сьогодні, на щастя, все змінилося. Тепер у нас є можливість обрати депутатом від Чернігова людину, яка особисто буде лобіювати інтереси нашого міста на найвищому рівні. Саме тому, я, маючи значний управлінський досвід, впевнений, що якнайкраще зможу виконати цю роботу.

- Тож ви висуваєтеся в окрузі №205...

- Я не збираюся ділити Чернігів на округи! Місто - єдине ціле, має спільні проблеми, які потрібно вирішувати комплексно. Тому у Верховній Раді я працюватиму на благо всього Чернігова, всіх чернігівців. Так само, як і все своє життя.

«Вся моя біографія - сходинки у навчанні»

- І все-таки найголовніше завдання народного депутата - створювати закони.

- Цілком згоден. Але щоб закони працювали, їх повинні творити практики. А досвіду роботи - мені не позичати.

У мене за плечима великий трудовий шлях. Вся моя біографія - сходинки в навчанні. Афганістан наповнив реальним смислом такі слова, як «честь», «відданість», «відповідальність». Комсомол навчив спілкуватися з людьми, організовувати роботу інших, дав досвід управління.

З великим задоволенням згадую роботу в обласному управлінні сім'ї, молоді і спорту. Нескромно, але скажу: мені вдалося повернути до роботи професіоналів, заслужених тренерів, які в ті нелегкі часи відійшли від спорту. Згодом вони виховали олімпійських чемпіонів. Це для мене особлива гордість.

Далі - робота заступником голови облдержадміністрації. Пам'ятаю зустрічі в районах, коли бабусі з натрудженими руками просили виплатити заборгованість з пенсій. А мені, офіційному представнику держави, відповісти було нічого, бо так було всюди.

І, звичайно ж, ціла епоха мого життя - на посаді міського голови: усі труднощі й проблеми міста стали моїми, усі перемоги й позитивні зміни в Чернігові стали досягненнями міської громади й перетворилися на найбільшу радість. Система управління міським господарством - це складний механізм. Щоб він функціонував, треба не тільки мати ідеї розвитку, але й знати, на які важелі тиснути, розуміти кожну найдрібнішу деталь.

«Програму створював разом з чернігівцями»

- Які завдання ставите перед собою на посаді народного депутата?
- Під моїм безпосереднім керівництвом міська влада розробила Генеральний і Стратегічний плани розвитку Чернігова, майже 40 галузевих програм. Усі вони поступово втілюються в життя, і так буде тривати й надалі.

Але для мене важливо, щоб ті плани щодо розвитку міста, які будує влада, співпадали із тим, як самі чернігівці бачать майбутнє рідного міста. Робота створеного за моєї ініціативи фонду «Майбутнє Чернігова» довела: серед наших земляків чимало справжніх патріотів, які мають дуже цікаві, конструктивні ідеї з розвитку міста. Усі ці пропозиції й збирали волонтери фонду - в громадській приймальні, на вулицях міста, в домівках, телефоном.

Уважно стежимо за експертними обговореннями - в нашому місті напрочуд активно працюють різноманітні громадські організації. Зараз уся ця інформація узагальнюється, щоб створити справжню дієву програму розвитку Чернігова, яка врахує думку його жителів.

- Як вважаєте, що насамперед потрібно, щоб втілити усі ці проекти в життя?

- Взаєморозуміння і співпраця на всіх рівнях влади. Щоб отримати хороший результат для міста, потрібно, щоб для цього злагоджено працювали всі: міський голова, обласна влада, уряд. Наприклад, за останні два роки Чернігів уже відчув, що може дати така співпраця. Завдяки налагодженому діалогу з Кабінетом Міністрів на Масани нарешті поїхав тролейбус, міський травмпункт переїхав до нової будівлі, проведено реконструкцію міської дитячої поліклініки №1 на вулиці Пирогова. Потрібно, щоб така співпраця була систематичною і комплексною.

Скільки ще в Чернігові проектів чекають на реалізацію! Їх необхідно просувати у київських владних кабінетах. І одного бажання для цього недостатньо - треба зсередини знати усі тонкощі.

Я готовий взяти на себе таку відповідальність!

«Чернігів - моє життя»

- Народні депутати, як правило, живуть в столиці. Ви теж збираєтеся переїжджати?

- Залишити Чернігів? Про це не може бути й мови! Це - моє місто, і я його люблю. За те, що тут народився і виріс, за рідну Подусівку, за тих друзів, що були і є. Тут я виховав свою дочку, тут живуть мої батьки. Останні десять років життя Чернігова, все, що в нас відбувається, що вдалося, що зроблено - це частина і мого особистого життя.

Так вже сталося, що я більше уваги приділяю місту, ніж своєму онуку, маленькому Олександру, який, коли всміхається, так схожий на діда. Але ж все, що я роблю, - і дитячі майданчики, і реконструкція парків, - це і для нього також, для наших дітей і онуків, для нашого майбутнього. Щоби в них у нашому рідному місті була нова якість життя.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.