«Здоровим бути вигідно, а головне – приємно і радісно!»

Покажіть мені людину, яка не хоче бути здоровою. Таких майже немає. Скільки писано-переписано, скільки казано-переказано, читано-перечитано статей, книжок, підготовлено телерадіопрограм про здоровий спосіб життя, але ці мудрі поради втілюють одиниці і кількість їх, якщо і збільшується, то на мікроскопічні величини. Недарма східна мудрість стверджує: «Хворий - це злочинець, який псує власне здоров'я».
Якими важелями чи аргументами переконати друзів, оточуючих у доцільності такого буття? Спираючись на багаторічну практику - тільки власним прикладом! І сімейним вихованням.

Молодий, я молодий...

...Світає, перші промінчики сонечка зазирають у віконечко. Прокинувся і подумки собі: «Здоровий! То - «молодий, я молодий, повен сили та одваги!», і розпочинаю в ліжку легесеньку гімнастику з масажем різних частин голови і тіла. Згодом, одягнувшись, прямую до синьоокої красуні Десни, яка завжди мені рада - щодня протягом року, незважаючи на мій внутрішній і зовнішній стан. А дорогою біжу і милуюся народженню нового дня, тиші, радію сніжку чи дощику, сонечку чи вітерцю, співу пташок.
Нині в Чернігові досить популярними стали відвідини парильні з віниками, особливо взимку. Років 20 тому на березі Десни їх діяло максимум дві для обмеженого контингенту, а нині - близько 30-ти. Є і загального користування, є - на замовлення. І це попри те, що на зорі популярності вхід коштував одну гривню, а тепер 20-25, кількість відвідувачів зросла в сотні разів. І вже смакують цілющий парок не двоє-троє, а приходять групами, родинами, сім'ями з дітьми. Це радує. А непокоїть інше - після таких компаній залишається купа пляшок від пива чи горілки, пожмакані пачки з-під цигарок. Такі відпочивальники декларують: оздоровилися, а тепер «гепнем».
Від такого «навантаження» користі жодної, а більше шкоди, тим паче, коли поруч діти. І оці всі постулати, починаючи з посиланням на О. Суворова, який нібито рекомендував після баньки «хоч порт-ки продати, але прийняти 100 грамів», не більше ніж хибне виправдання малих доз «оковитої». Такий підхід особисто для мене неприйнятний. Переконуєшся: щойно «погусарив», одразу починаєш відчувати усім єством шкідливість свого «ярмаркування». Тиск одразу - 200/100. Треба бігти ліки купувати.
Справді: хто п'є, той себе б'є.

Так у вас тут, як у казці

Протягом останніх 10-15 років у нас вже зібралася велика група моржів, разом з якими я радісно крокую життям. А розпочиналося з баньки на колесах. Є в Чернігові такий інженер-самородок Сергій Ветченко, який чи не першим в Україні переобладнав свій рафік у парильню на колесах. Щоп'ятниці, на суботу і неділю Сергій приїжджав на Десну чи до озера, з брезенту натягував своєрідну відпочивальню-роздягальню (без неї взимку чи в дощову погоду не обійтися), а знадвору чаклував з дрівцями біля вогню. Уявіть: всередині салону невеличка пічка, обкладена маленькими валунами, мініатюрні лавочки для сидіння, тазик з водою та віничком і нас максимум з десяток чоловік. До цього дива інколи приєднувалися заступники губернатора, інші поважні особи. Особливо таке дійство вражало взимку зі снігом та ополонкою, з підготовкою якої потрібно добряче попотіти. Але враження неповторні. Цю ідею згодом підхопили і в інших містах України. Зокрема, в Черкасах пішли далі - переобладнали камаз під парильню на колесах для більшої кількості людей і поліпшеної комфортності. Хоча головна родзинка: природне мальовниче місце, пара і вода.

Згодом високе керівництво міста посприяло Сергію Ветченку у придбанні в річковому порту списаного дебаркадера, який не пересувався по Десні без допомоги буксира, а тому був пришвартований біля одного з пляжів міста, який мав символічну назву «Золотий берег». Тепер каюти, палуба дебаркадера дозволяли приймати одразу півсотні любителів пару, які мало не з горішніх полиць стрибали у річку. А бували такі роки, коли під час повені добиралися сюди тільки на човнах, що додавало екзотики.
Сотні чернігівців вже і не уявляли свого активного відпочинку без винаходу Сергія, якому в оздоровчій діяльності допомагала дружина та діти. Коло його шанувальників розширювалося, але ціни він не підвищував і, можливо, конкуренти «допомогли» згоріти дерев'яній частині дебаркадера. Металевий же корпус довелося продати на переплавку. Прикро, що так завершився цей новаторський прорив...

Але парильну естафету підхопив ще один ентузіаст Сергій Коваленко. Він привіз на берег дві пересувні баньки на колесах, які й нині користуються неабияким авторитетом у жителів та гостей міста, навіть з ближнього зарубіжжя - Росії, Білорусі. Частенько смакують цим парком кияни. Якось приїхав до нас земляк, генерал із Черкас Микола Шкарабура і, виконавши ранкові процедури, захоплено вигукнув: «Так у вас тут, як у казці!» А повернувшись додому, змайстрував парильню на березі Дніпра.



Хочеться жити і творити!

З усього цього загалу у нас виокремилася невеличка група, яка щоранку не лише бігає купатися, а й, принаймні, хоча б разок, заходить відвідати пари. І оці щоденне «потіння», обтирання снігом, ходіння босоніж і крижана вода допомагають досягати стану легкості, бадьорості і чудового настрою. Дехто дивується і з неприхованою тривогою запитує: «Як? Щодня? Так це ж шкідливо!». Але відомий академік Олександр Мікулін у своїй системі активного довголіття стверджував і підкріплював на практиці корисність щоденної пари. Проте кожен із нас обирає доцільну для нього дозу. Широких досліджень з цього приводу немає. Але я і мої однодумці отримують від такої ранкової процедури незрівнянний заряд бадьорості та насолоди. Спробуйте і ви, не лінуйтеся. Зрозуміло, що такі комплексні навантаження несумісні з цигаркою чи чаркою. У нас іще діють неписані постулати: зранку знаходити мажорно-радісні миттєвості у природі, створюючи приємні відчуття, та намагатися не говорити про проблеми, політику, сумні події, не ділитися враженнями про теле- чи радіо-новини зі сфери криміналістики та резонансних злочинів. А також - зась нецензурній лексиці і злу! Ми радіємо довкіллю, одне одному і собі, бажаючи усім плідного, райдужного дня.
Тож коли після річково-парильних процедур прибігаєш додому, настрій - пречудовий, наснаги і сили на багато добрих справ. Хочеться жити і творити!
Але треба щось поснідати. І тут у мене також своя раціональна система. Перед річкою ложечка меду з кількома ковтками настою шипшини, а опісля - вівсяна каша чи мюслі на воді, згодом яблуко. Загалом, віддаю перевагу натуральним продуктам, овочам, зеленому чаю з лимончиком, після 19-ї намагаюся на кухню не зазирати. Тому надмірної ваги не накопичую, а легкість у шлунку (до якої варто звикнути) сприяє здоровому сну та легкому пробудженню.

Щопонеділка намагаюся проводити добове утримання від їжі і води, так зване «сухе голодування». Переконався, це - найсильнішій та найрадикальнішій спосіб самопізнання унікальних можливостей організму, підтримання високого рівня здоров'я, який приносить відчуття легкості і гарного настрою! Приплив сил, що дозволяє вранці бігти до Десни і парильні, а вдень творчо, з ініціативою та насолодою працювати і водночас уникати негативних емоцій чи лайливих суперечок, ставитися доброзичливо до всіх! А ще для мене позитивних емоцій додають гумор та українська пісня. І це не лише взимку, айв інші пори року.

Мій друг – велосипед

З настанням тепла моїм постійним другом стає велосипед, який незамінний і на невеликих відстанях репортерської роботи, і під час відпочинку. Протягом дня легко долаєш понад сотню кілометрів. Крутиш педалі і отримуєш насолоду.
Подорожуючи європейськими країнами, особливі враження отримав у Данії. ЇЇ столиця Копенгаген - це справжня Мекка велосипеду, який став мало не національним видом транспорту. На всіх шляхах цієї країни^зроблені велосипедні доріжки, якими курсують люди різного віку. Зрозуміло, що на далекі відстані для роботи чи мандрів - тільки автівкою.
А здоровий спосіб життя - це цілісна система філософії, яка вимагає комплексного спрямування зусиль.

Нині триває Великий піст. Зрозуміло, що це своєрідний стан душі, який передбачає і утримання від багатьох традиційних страв, і нового меню, а, головне, - бути доброзичливим, спокійним, не тримати зла, частіше посміхатися, робити більше добрих спраа І якщо ти протягом дня постуєш, а ввечері на банкеті «нагрібся», то ранком приємних думок годі й чекати.
Часто-густо випуски теленовин, а ранкових поготів, розпочинаються з резонансного вбивства чи грабежу, а перші шпальти газет смакують дії маніяків чи збоченців. І навпаки - позитивні факти здорового способу життя заганяють (якщо взагалі оприлюднюють) кудись у «підвал». Треба таки на державному рівні кардинально змінювати ідеологію оздоровлення духу і серця.


Мій друг - велосипед

Лікарня здоров'я не додає

Зрозуміло, що в житті всякого бувало. Потрапивши в ДТП, опинився в лікарні. Люди в білих халатах доклали чимало зусиль, щоб і кісточки зрослися, і шрами розійшлися. Але перебування в палаті, нехай достатньо комфортній, не приносить оптимізму, не додає здоров'я. Натомість змушує переглянути своє ставлення до філософи буття. Можна витратити чималенькі кошти на суперпігулки і крапельниці, процедури і масаж, але без власних зусиль не досягнути емоційного піднесення. Загалом краще з лікарями дружити, ніж користуватися їхніми знаннями та професійними секретами.
Найбільша радість, коли син зрозумів і відмовився від паління та вживання будь-яких «градусів»
Прочитавши ці нотатки, хтось запитає, а як в родині Сергія Гайдука ставляться до такого «екстремального» світогляду? Закладаючи підвалини сім'ї, мріяв виховати, насамперед, здорових, загартованих дітей. Але робота у пресі, на ЧАЕС, а діти в дитсадках, ускладнювала, а інколи гальмувала ці оздоровчі процеси, хоча як спортивний коментатор завжди їх брав на змагання і особисто неодноразово виходив на старт. Тож любов сина і дочки до фізичної культури мені вдалося прищепити. Але шкільне, студентське життя внесло негативні корективи, і дітки «занурилися» у принади дорослого застілля. Як усі. І тут умовляннями, заборонами чи покараннями не допоможеш. Та й сам я не янгол. А приклад дружини, яка дозволяла хіба що понюхати в компанії чарчину не мав практичного впливу.

Та зернятка здорового способу життя з роками дали паростки: створивши власні сім'ї, діти з роками кардинально змінили своє ставлення до шкідливих звичок: «мізки просвітліли». Це стало найбільшою радістю, коли син зрозумів і відмовився від паління та вживання будь-яких «градусів», став постійно відвідувати парильню.
Тепер у мене з'явилася заповітна мрія: своїм чотирьом онукам передати захоплення здоровим способом життя. Зусиль, часу і коштів не пошкодую.


Бігти – завжди радісно

Сергій Гайдук, тижневик «Деснянка вільна» №21 (320)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.